Сочинение про джеймса кука

  

 

Пиши с одной Н:

прощёное воскресенье, непрошеный гость, незваный гость, гостиный, гостинец, гостиница, гостиная, златокованый, посажёный отец, названый брат, ветреный, конченый человек, приданое, мудрёный, ряженый, смышлёный, юный, румяный, пьяный, пряный, бешеный, рдяный, рьяный, свиной, жёваный, кованый, клёваный, вареник, драник, труженик, мученик, труженица, мученица, серебряник, бессребреник, масленица, костяника, пудреница, ольшаник, путаница, торфяник, длина, истина.

Возврат к списку

Перефразировав название своего любимого фильма, славящегося одним из лучших саундтреков, автор одноименного телеграм-канала Сергей Степанов теперь раз в месяц рассказывает о музыке и песнях в новых фильмах и сериалах. В обзоре киномузыки ноября — Бейонсе, Blood Orange, братья Десснер из The National, номинанты «Грэмми» и много Джонни Гринвуда.

Від редакції: ви знаходитесь у блозі Та й таке. Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Ви можете стати учасником. Усі деталі за посиланням.

***

2-го грудня місто Белу-Оризонті (порт. Belo Horizonte – красивий горизонт) масово зійшло з розуму в пориві ейфорії. Місцева команда «Атлетіку Мінейру» (португальською ненаголошена «о» читається як «у» – прим. автора) у виїзному матчі здобула надважку перемогу та стала чемпіоном Бразилії. Вдруге за 50 років. 

Події у матчі навряд чи могли розвиватись ще більш драматично: «галу» (порт. galo – півень. Це друга, неофіційна назва команди з Белу-Оризонті, а свійська птиця – талісман команди) горіли з рахунком 0:2 до останньої третини матчу проти «Баї». А потім, як зазвичай буває, буквально на очах створилась історія: команда забила три голи за 7 хвилин і витянула вже практично програний матч. Фантастика! Сюжет в класичних канонах бразильських серіалів: сльози, піт, страждання та радість – все в одному флаконі.

Після матчу твіттер клубу просто розплавило:

CAMKMBMKKAMDVMASJDAIJSDJADJAJISDJIAIXJDSAXSMKMBMCAMPEÃOEQKSMNFKANFKANSKKANFSACLUBEATLÉTICOMINEIROKLVASDAWCAMPEÃOP%##@OGALOGANHÔRHKDSXSABICABICAMPEÃOIQKJTKGMCNC9X2PFAPOIQWIDQIWCACHORRO2XDAXSANITTADHQWGRITOUHDSDSIWOGALOGANHÔNKCKXCOQPOOQJWJEAMSDMLEOJOQJWLSDK2021ADIIJSOGALOGANHÔ13VUF

— Atlético ? (@Atletico) 2 декабря 2021 г.

Белу-Оризонті – столиця штату Мінас-Жерайс, відомого наймасштабнішим виробництвом кашаси у Бразилії (порт. сachaça – місцевий міцний алкогольний напій). Щороку тут розливають по пляшках понад 200 мільйонів літрів алкоголю. За містом неофіційно закріплено статус барної столиці країни. Тут функціонують понад 14 тисяч закладів, приблизно по одному на 170 жителів міста. Здається, що в цю ніч вільного місця не було в жодному із них.

Veja a festa dos atleticanos na Praça 7, no Centro de BH pic.twitter.com/P9H0Z0cWxG

— Rádio Itatiaia (@radioitatiaia) 3 декабря 2021 г.

Fala @Atletico e Pará de Minas tá como pic.twitter.com/aKcOuKTBNi

— Renato Marx (@RenatoMarx1) 3 декабря 2021 г.

Дорогу до чемпіонства торували новачки-ветерани. «Атлетіку Мінейру» вже був за крок до перемоги минулого року, однак забракло якісної атаки

Чемпіонство виборювали знайомі українському вболівальнику персонажі. На початку сезону до команди приєднався Халк, що завершив свій доволі неоднозначний вояж до Китаю. А згодом вже всередині розіграшу турніру клуб підписав Дієго Косту.

Також грає орендований в «Сан-Паулу» Че Че, який зміг розкритися в бразильському чемпіонаті після невдалої поїздки до «Динамо». Окрім того, торувати перемоги допомагає Едуардо Варгас, чилійський нападник, який недовго покрутився в Європі у складі «Наполі», «Квінс Парк Рейнджерс» та «Валенсії». Та ще декілька колишніх гравців європейських клубів: Маріано, Гільєрме Арана (обоє з «Севільї») і Додо, що ненадовго засвітився в «Ромі» та «Інтері».

Однак саме Халку випало взяти на себе тяготи лідера команди. 19 голів та 6 асистів – вагома заявка на MVP сезону в команді.

Боси «Атлетіку Мінейру» зробили висновок із тогорічного програшу чемпіонату, коли на чолі команди стояв ще Хорхе Сампаолі. Команді бракувало атакувальної сили, тому рішення підписати майстерних ветеранів виглядало логічним. Сампаолі повернувся у Європу тренувати «Марсель», а йому на зміну прийшов Алексі Стівал, більш відомий під ім’ям Кука, який вже приводив «Атлетіку» до першої в історії перемоги в Кубку Лібертадорес у 2013-му. А тепер претендує на лаври найкращого тренера клубу в історії.

Сам Алексі скромно заперечує цей факт та віддає належне іншій легенді клубу – Теле Сантані, який зробив команду першим переможцем в історії чемпіонатів Бразилії в далекому 1971-му.

Бразилія повна неоднозначних періодів у своїй історії, що не могло не вплинути й на футбол зокрема. З 2010-го «Атлетіку Мінейру» вже не володіє почесним статусом першого переможця. Спробуємо розібратись чому.

У Бразилії не існувало національного чемпіонату практично до другої половини ХХ століття. Всьому провиною політика і далекі відстані

Бразилія – федеративна республіка з доволі складною та повною сумних сторінок історією. Країна поділена на 26 штатів. Варто відзначити, що в різні періоди взаємини між штатами бували, м’яко кажучи, напруженими. У першій половині 20-го століття кожен штат проводив власні чемпіонати з футболу. Політичний контекст відлунювався навіть у формуванні національної команди.

Оголошення про перший розіграш Кубку Лібертадорес у 1960-му змусило спортивне керівництво країни задуматись над способом визначення команд, що будуть представляти Бразилію на міжнародному змаганні. Задля цього у 1959-му році було засновано Кубок Бразилії. Турнір проводився між 4-ма штатами, а 2 найкращі команди представляли цілу країну.

Згодом на зміну Кубку Бразилії було створено Кубок Робертао – розширений турнір штату Сан-Паулу, що проводився у 1967-1970 роки. Цей турнір не надто відрізнявся від попереднього, де все ще брали участь лише декілька штатів.

Окрім політики, другою причиною був географічний контекст. Бразилія за територією є п’ятою з найбільших країн світу. Величезні відстані та проблеми з транспортацією команд банально ставали на заваді проведенню чемпіонатів. Цивільні перевезення перебували в занепаді в результаті постійних чвар та провальних економічних реформ політичної верхівки країни. Бразилія потребувала кардинальних змін. І вони не забарились.

Державний переворот та перемога Бразилії на ЧС-1970 надали поштовх до створення загальнонаціонального чемпіонату

Наприкінці 1969 року в Бразилії усунули від правління чинного диктатора Артура да Косту-і-Сілву, який ще 5 років тому власноруч здійснював державний переворот. Влада перейшла до рук військової хунти на чолі з декількома генералами збройних сил. Країна потребувала серйозних змін та реформ, якими нове керівництво обіцяло зайнятись. Зокрема у сфері транспортації.

1970 рік пройшов під знаком яких-не-яких реформ та домінацією національної команди Бразилії на чемпіонаті світу. Військове керівництво країни чітко усвідомлювало усі переваги розквіту бразильського футболу: як у відносинах на зовнішній арені, так і в об’єднанні країни всередині. Розвиток цивільної авіації та зацікавленість військового режиму у розвитку футболу дозволила провести перший об’єднаний чемпіонат у 1971-му, який було названо бразильською Серією А.

«Атлетіку Мінейру», очолюваний Теле Сантаною, взагалі не вважався фаворитом турніру. За команду виступав лише один представник команди-тріумфатора чемпіонату світу – Даріу. В той час як футбольний клуб «Сантус» відрядив до національної збірної ледь не половину свого складу, включаючи Пеле.

У новостворений турнір залучили 20 команд, які розподілили на 2 групи. У другий етап проходили 6 найкращих із кожної групи. Їх знову розділяли, цього разу вже на 3 групи по 4 команди. Переможці другого етапу розігрували мінітурнір на трьох. Команди грали одному матчу між собою. Тріумфатором ставала команда, що набирала найбільшу кількість очок.

Клуб з Белу-Орізонті легко пройшов першу групу, посівши друге місце. У другому раунді «Атлетіку» здобув перше місце виключно за рахунок кращої різниці м’ячів. Зірковий «Сантус», що потрапив в одну групу разом «Атлетіку», виявився лише третім.

У фінальній частині чемпіонату команда Теле Сантани здобула дві перемоги й стала першим переможцем об’єднаного чемпіонату Бразилії. Запис того самого переможного голу у ворота «Ботафогу» в другому матчі вдалось знайти на просторах інтернету. Єдиний м’яч у матчі забив Даріу.

Ця перемога на довгі роки стане найважливішою в історії клубу зі штату Мінас-Жерайс. На шляху до 2021 року буде багато титулів: кубки чемпіонату штату, дві перемоги в Кубку КОНМЕБОЛ, одна в Кубку Бразилії та перемога в Кубку Лібертадорес. Проте віддані уболівальники Галу завжди жили думкою про перше чемпіонство і надією, що одного дня ця вершина їм підкориться знову.

У Бразилії довго не знали, що робити зі своєю різноманітною та подрібненою футбольною спадщиною. Питання вирішили лише десятиліття назад

Доволі довгий час після тріумфу «Атлетіку» вважався першим офіційним переможцем чемпіонатів Бразилії. Однак у 2010-му році, федерація футболу Бразилії прийняла контроверсійне і певною мірою революційне рішення – прирівняти переможців попередніх розіграшів Кубку Бразилії (1959–1966) та Кубку Робертао (1967–1970) до статусу національних чемпіонів країни.

І без того не надто титулований клуб на національному рівні тепер відійшов ще далі у тінь у порівнянні з такими гігантами бразильського футболу, як «Палмейрас», «Сантус» та «Фламенгу». Хоча навряд чи вболівальники «галу» сильно переймаються цим питанням.

Красивий сюжет, паралелі якого можна знайти в історії нещодавньої перемоги «Ліверпуля» в Англійській Прем’єр-Лізі. А портал Goal Brasil чутливою анімацією підбив підсумок довгому очікуванню фанатів:

A espera acabou, torcedor do Galo. Longos 50 anos. ???

Décadas de alegrias, tristezas, ídolos, taças, momentos positivos e negativos… Uma vida toda! ???

O Atlético-MG é mais uma vez campeão brasileiro. ? pic.twitter.com/cGO27e8mlA

— GOAL Brasil (@GoalBR) 2 декабря 2021 г.

На цьому потенційні досягнення «Атлетіку» ще не завершуються. Команда може оформити золотий дубль, адже вийшла до фіналу кубку Бразилії, де зустрінеться з «Атлетіку Паранаенсі» (16 грудня, 02.30) у двоматчевому протистоянні. І без того красива історія може отримати грандіозний фінальний акорд.

Фото: Twitter Atletico; saopaulofc.net; atletico.com.br; globo.com

Аргентинец не попал в топ-5 списка от представителя Украины.

Седьмой «Золотой мяч» Лео Месси вызвал тонну споров по всему миру. И главная причина – не сомнение в величии Месси, а в системе голосования учредителя награды – еженедельника France Football.

Именно об этом писали в соцсетях Икер Касильяс, Патрис Эвра, игроки «Баварии» и обладатели «Золотых мячей». Если емко, претензии такие: Месси вряд ли заслуживает награду именно за 2021 год, а его победа означает, что награду дают не за лучшую игру в сезоне, а за легендарность.

Кстати, даже главный редактор France Football Паскаль Ферре поставил на первое место Роберта Левандовского, а Месси – на второе.

Но саму процедуру он защищает так: «Выборы победителя «Золотого мяча» основаны на демократической системе. Жюри из 170 человек выбрало Месси».

Давайте тщательно разберем, как работает демократия France Football и кто именно сделал Месси обладателем «Золотого мяча»?

В Европе Месси даже не второй – отстал от Жоржиньо

В голосовании участвуют журналисты почти всех стран мира. До 2007-го привлекали только европейские медиа, а с 2010-го по 2015-й еще главных тренеров и капитанов сборных, с 2016-го – снова только журналистов.

Неудивительно, что за Левандовского вступились во Франции, Испании, Германии и Италии. Потому что в европейском голосовании он победил с огромным отрывом: 209 очков и 22 первых места (из 52), а Месси даже не второй. Следом за поляком – Жоржиньо (166 очков и 11 первых мест), а потом Месси – 161 очко и 11 побед. Четвертое и пятое место в Европе с одинаковым количеством очков заняли Бензема и Канте.

В Африке результаты голосования почти такие же. Только здесь Месси обошел Жоржиньо.

А вот в Азии, Америке и Океании победил Месси.

В азиатском голосовании Жоржиньо снова занял второе место. Только обогнал уже Левандовского, а не Месси. В пятерку забрались Салах и Бензема.

В Северной и Южной Америке у Месси большой отрыв. 20 из 31 страны двух континентов поставили Лео на первое место. Для сравнения, у Жоржиньо и Левандовского всего по четыре победы.

Кстати, не все страны отдавали первое место Месси или Левандовскому. На первое место также ставили Бензема, Роналду, Салаха, Канте, Мбаппе и Де Брюйне.

Часто это делали представители стран, которые не поставили в топ-5 ни поляка, ни аргентинца. Так поступили:

Бразилия: Де Брюйне

Бутан: Салах

Йемен: Салах

Камерун: Мбаппе

Киргизия: Роналду

Мозамбик: Роналду

А вот еще несколько ярких деталей:

• Журналист из Португалии Жоаким Рита не поставил Роналду в топ-5 за 2021 год (Месси тоже не включил), его топ-3: Канте, Левандовски, Мбаппе

• Аргентинец Кике Вольф поставил Месси на первое место и не включил в пятерку Левандовского. Зато отправил на пятое место Педри.

• Поляк Мацей Иваньски назвал главного бомбардира страны лучшим. Но не забыл про Месси. У него Лео занял третье место, а пятое – Симон Кьер.

• Два журналиста (из Вьетнама и Новой Зеландии) точно угадали топ-5 голосования. Новозеландец делает это уже второй год подряд. Героя зовут Гордон Гленн Уотсон, он работает на OFC TV.

• Украину представлял журналист «Футбольного клуба» Игорь Линник. Его пятерка – Роберт Левандовски (6 баллов), Жоржиньо (4), Карим Бензема (3), Леонардо Бонуччи (2), Джорджо Кьеллини (1).

И все-таки: почему победил не Левандовски?

Месси оторвался от Роберта Левандовски всего на 33 очка, совсем немного для «Золотого мяча». Модрич в 2018-м набрал почти на 300 больше, чем Роналду, а сам Криштиану оторвался от Месси почти на 300 пунктов в 2017-м. 

За последние годы разрыв меньше был только между Месси и ван Дейком. В 2019-м Лео обошел голландца всего на 7 очков.

Кажется, одна из причин победы Месси – в не совсем традиционной системе голосования «Золотого мяча». Победителя приза выбирают журналисты. Каждый определяет пятерку лучших: пятый в голосовании получает одно очко, четвертый – два, третий – три, второй – четыре, а первый почему-то – шесть.

Если бы за первое место в каждой анкете присваивали пять очков (что логичнее), то Месси бы все равно победил, но с меньшим отрывом – 14 очков.

Вторую решающую роль в пользу Месси сыграли журналисты, проигнорировавшие Левандовского, но поставившие Месси в топ-5.

Так получилось, что представители сразу 16 стран не включили в список лучших Роберта Левандовского, но подарили очки Лео Месси.

В этих странах Лео Месси получил 70 очков, а Роберт Левандовски – 0.

Правда, такая практика применялась и в сторону Роберта. Представители 14 стран поставили Левандовски в топ-5 и проигнорировали Месси.

В таких анкетах на первое место поляка поставили Венгрия, Молдова, Словения, Украина и Эритрея

На второе – Португалия, Того и Турция

На третье – Конго

На четвертое – Коморы и Швейцария

На пятое – Мадагаскар, Нидерланды и Шотландия

Эти страны подарили Левандовскому 52 очка, Месси – 0.

Но даже если поменять все эти вводные в пользу Левандовского, ему все равно не хватит очков для победы. Он отстанет от Месси на 1 очко. Слишком уж много у Месси первых мест.

В голосовании за «Золотой мяч» участвуют представители не всех стран мира. Например, в 2021-м не договорились с Сенегалом, Боснией и Кореей. Зато есть журналист от Каймановых островов

Кстати, в голосовании участвуют не все страны, а только те, с кем договорился France Football. И их число уменьшается. В этом году участвовали представители 170 стран, в 2019-м и 2018-м – 176 стран.

После 2019-го не договорились с Боснией, Бермудами, Гонконгом, Косово, Кувейтом, островами Кука, Сенегалом, Танзанией, Шри-Ланкой, Эквадором, Экваториальной Гвинеей, Эсватини и Южной Кореей

Зато договорились с Бангладешем, Коморами, Латвией, Лесото, Мали, Сент-Китс и Невис, Сомали.

Из-за этого получается, что в голосовании France Football на «Золотой мяч»-2021 не принимало участия 34 независимых государства. Самые крупные: Сенегал, Северная и Южная Кореи, Босния и Герцеговина, Эквадор, Танзания, Экваториальная Гвинея, Мьянма и Кувейт.

Причины – неизвестны. Понятен только отказ Сенегала. По информации местной прессы, журналист Алиу Голоко бойкотировал голосование, потому что France Football не включил в список номинантов сенегальского вратаря Эдуара Менди.

Другой спорный вопрос – не все участники голосования France Football признаны ООН независимыми.

Так, например, в 2021-м лучшего в мире выбирали журналисты:

• Арубы (заморская территория Нидерландов, в футболе независима и отбирались на ЧМ-2022 в Северной Америке).

• Каймановых островов (заморская территория Великобритании, но независима в футболе и отбиралась на ЧМ-2022 в Северной Америке)

• Макао (территория с особым статусом, официально – часть Китая, в футболе – независима, отбиралась на ЧМ-2022 в Азии)

• Новой Каледонии (особый заморский департамент Франции, футбольно – независим, все еще отбирается на ЧМ-2022 от Океании)

• Палестина (постоянный наблюдатель, но не член ООН, отбиралась на ЧМ-2022 от Азии)

• Пуэрто-Рико (заморское владение США, отбиралась на ЧМ-2022 от Северной Америки)

• Таити (часть Французской Полинезии, заморского сообщества Франции, все еще отбирается на ЧМ-2022 от Океании, играла на Кубке Конфедераций-2013)

• Теркс и Кайкос (заморская территория Великобритании, отбиралась на ЧМ-2022 от Северной Америки)

• Фарерские острова (автономная территория Дании, отбиралась на ЧМ-2022 от Европы).

Хочется верить, после такого скандала и информационного шума France Football что-то поменяет (ну или хотя бы отдаст Левандовски «Золотой мяч» за 2020-й).

«Мы можем подумать об этом, но при этом должны уважать историю «Золотого мяча», построенную на голосовании. Мы не можем быть уверены в том, что Левандовски выиграл бы «Золотой мяч» в прошлом году. Хотя у него были бы отличные шансы», – говорил главный редактор журнала Паскаль Ферре.

Автор: Ярослав Сусов

Фото: East News/FRANCK FIFE / AFP; REUTERS/Benoit Tessier