Сочинение по тексту конецкого шаталов растопил печку

Идёшь по улице и вдруг в глаза бросается яркая афиша… (по Казначееву)
В предложенном тексте Казначеев рассуждает об использовании латинских и иных графических символов в рекламе, на афишах концертов и фильмов, в газетах и журналах, на телевидении и в других сферах.
Одна из проблем, поставленных автором, — «обогащается или портится природная речь благодаря заимствованиям». Данная проблема, конечно, актуальна в наше время. Сейчас мы употребляем очень много слов, заимствованных из других языков, вовсе не оправданно. Они нарушают чистоту речи, потому что используются вместо существующих русских слов, выражающих те же понятия. Неуместное употребление иноязычных слов в разговорной речи часто осложняет понимание. Казначеев приводит примеры внедрения чужих букв в русские слова, что разрушает эти слова изнутри, портит язык.
Автор утверждает, что процесс внедрения чужих букв в русские слова, неуместное употребление иноязычных слов ведёт не к обогащению языка, а к нарушению его функционирования, к размыванию веками устанавливающихся норм. С такой позицией нельзя не согласиться.
Русский язык неисчерпаемо богат. Нет такого предмета, явления, которое нельзя было бы выразить русским словом. Сегодня происходит неоправданное засорение языка иностранными словами. Безусловно, знание других языков – явление необходимое, но всегда ли уместно использование иноязычных слов, если они прекрасно звучат по-русски. И.С. Тургенев в своём стихотворении в прозе «Русский язык» называл наш язык «великим и могучим, правдивым и свободным». Писатель призывал: «Берегите наш язык, наш прекрасный русский язык, этот клад, это достояние, переданное нам нашими предшественниками». Давайте последуем этому совету.
У Михаила Зощенко есть рассказ «Обезьяний язык». Герои рассказа, находясь на собрании, рассуждают о том, пленарное заседание или нет, собрался кворум или не собрался, совершенно не понимая значения тех слов, которые они употребляют в речи. Юмор писателя направлен против людей малограмотных, с низкой культурой, которые стараются казаться умными и понимающими. Зощенко ратует за сохранение богатства и чистоты русского языка.
В заключение хотелось бы сказать, что и коммерциализация культуры, и слепое использование заимствований ведут к искажению алфавита, разрушению слов, нарушению функционирования языка, утрате культурных традиций.
Вернуться к списку: Сочинение ЕГЭ

Проблему бережного отношения к родному языку поднимает С. Казначеев.
Автор говорит о том, что сегодня на наших глазах происходит раз­мывание веками установившихся норм. Кроме того, мы узнаем, что наметилась тревожная тенденция чрезмерного увлечения иноязычными словами, а также бездумного использования разного рода вкраплений в русской орфографии, например, «Кур$ валют», «Аllигатор», «Ве4ер отдыха» и др. Люди уверены: с помощью употребления инородных элементов легче привлечь внимание по­требителей. Так ли это на самом деле?
Казначеев считает, что внедрение графических символов и неоправданные заимствования уродуют русский язык, а алфавит Кирилла и Мефодия приносится «в жертву золотому тельцу».
С этим трудно не согласиться. На мой взгляд, употребление иноязычных слов должно быть разумным и обоснованным. Так, Рерих в своих статьях о русском языке обращает наше внимание на то, что с каждым поколением неизбежно появляются новые заимствования. Только «пусть они будут достойны великого языка, данного великому народу», — утверждает он.
Проблема сохранения русского языка на протяжении многих веков вол­новала русских писателей. Подлинным гимном родному языку звучит извест­ное стихотворение И. С. Тургенева «Русский язык», где писатель восхищается неисчерпаемым богатством «великого, могучего, правдивого и свободного» языка».
Русский язык прошёл долгий путь развития, и этот процесс бесконечен. Сегодня, к сожалению, каждый из нас нередко сталкивается с фактами неува­жительного отношения к слову. Хочется, чтобы этих случаев было как можно меньше! Давайте прислушаемся к великим русским писателям, критикам и сохраним родной язык и нашу культуру.

Как
показывает семилетний опыт проведения
аттестации в форме ЕГЭ, учащиеся
выпускных классов, в достаточной мере
овладевшие навыками осмысленного восприятия
текста, не могут перевести эти знания
на уровень речепорождения. Чтобы понять
замысел автора и оценить, как он реализован
в тексте, необходимо уметь проводить
сложные аналитико-синтетические операции
по переработке воспринимаемой информации,
по переходу от одного осмысленного элемента
текста к другому. До тех пор, пока обучение
языку будет вестись без учета взаимосвязи
процессов восприятия и продуцирования
текстов, ученик не сможет соотносить
форму и содержание текста, оперировать
языковыми явлениями в собственной речевой
практике.
I.
При написании сочинения по прочитанному
тексту важно обозначить проблемы, которые
в нем подняты, выбрать для подробного
анализа одну из них (наиболее знакомую,
близкую, понятную).
Рассмотрим
данное положение на примере текста:
Идешь по
улице, и вдруг в глаза бросается яркая
афиша: «Концерт Zемфиры».
Рядом кинотеатр
приглашает тебя на просмотр новой ленты
под названием «Шиzа».
Захочется
перекусить, а на дверях ресторана красуется
«Бiблiотека». (4) Придешь домой, берешь
газету, глядь — на первой странице сообщение
«Кур$ валют». (5) Включаешь телевизор, чтобы
отвлечься, но и тут назойливо рекламируются
охранные системы «Аllигатор». (6) В смятении
подходишь к окну, видишь на стене соседнего
дома приглашение на «Ве4ер отдыха» и теперь
только понимаешь, что тебя обложили со
всех сторон.
(7) Обогащается
или портится природная речь
благодаря заимствованиям — вопрос непростой
и неоднозначный. (8) Языковая стихия берет
из окружающего мира все, что ей потребно,
и выбрасывает на берег лишнее. (9) Но когда
сплошь и рядом в кириллические устоявшиеся
написания внедряются латинские и иные
графические символы, то это ведет не к
обогащению языка, а к нарушению его функционирования,
к размыванию веками устанавливавшихся
норм.
(10)
Английскими словами в их натуральном
написании сегодня пестрят страницы прессы,
эти слова вторгаются в текст, наводняют
рекламу. (11) Но одно дело, когда просто
употребляется лексика на латинице, и
совсем другое, если чужие буквы оказываются
внутри слова, ломают его изнутри. (12) Любой
юрист подтвердит, что это нарушение гораздо
более тяжкое.
(13)
Модная певица и производители автосигнализаций,
вернее — их агенты по рекламе, используют
латинские буквы в формировании и раскрутке
образа чаще всего в погоне за оригинальностью.
(14) Им кажется: внимание потенциальных
потребителей легче привлечь необычным
графическим начертанием имени или названия
фирмы. (15) Дескать, наш глаз невольно цепляется
за неправильное сочетание. (16) Расчет,
вероятно, оправдывается, но насколько
велика его отдача? (17) На мой взгляд, подобный
подход к формированию имиджа является
довольно поверхностным, примитивным,
а главное — становится банальным.
(18)
Варианты Zемфира (равно как и Глюк?OZA)
и «Аllигатор» есть выпендреж и ненужное
искажение письменной формы. (19) Применяя
иностранные слова, не стоило заниматься
порчей языка. (20) Великий и могучий Алфавит,
подаренный нам славянскими святыми Кириллом
и Мефодием. принесен в жертву золотому
тельцу.
(21)
Реальная жизнь, увы, приводит нам
примеры такого рода, и не пришлось бы
в близком будущем констатировать свершившийся
факт словами Татьяны Бек: «До свидания,
алфавит». (По С. Казначееву).
Предлагаем
ученикам сформулировать проблемы, содержащиеся
в тексте. Обязательным условием при этом
является опора на языковой материал,
подтверждение выдвинутой гипотезы предложениями,
цитатами исходного текста. На наш взгляд,
в заметке С. Казначеева можно выделить
две проблемы:
Язык не имеет
застывших форм, он постоянно развивается,
изменяется, сохраняя или теряя при этом
какие-то качества: (7) Обогащается
или портится природная
речь благодаря заимствованиям
— вопрос непростой
и неоднозначный.
Намеренная
порча языка недопустима: (9) Но
когда сплошь и рядом
в кириллические устоявшиеся
написания внедряются
латинские и иные графические
символы, то это ведет
не к обогащению языка,
а к нарушению его функционирования,
к размыванию веками
устанавливавшихся
норм; (20) Великий
и могучий Алфавит, подаренный
нам славянскими святыми
Кириллом и Мефодием,
принесен в жертву золотому
тельцу.
II. Следующим шагом является
нахождение в исходном тексте информации
по проблеме, смысловых компонентов текста
и их пояснение.
Итак,
выделим в исходном тексте смысловые
компоненты.
1) Смысловые
компоненты по проблеме № 1 (Язык
не имеет застывших форм, он постоянно
развивается…): (8) Языковая
стихия берет из окружающего
мира все, что ей потребно,
и выбрасывает на берег
лишнее. (10) Английскими
словами в их натуральном
написании сегодня пестрят
страницы прессы, эти
слова вторгаются в
текст, наводняют рекламу.
Вопросы для
обсуждения:
Действительно
ли заимствования «заполонили» наш язык?
Согласны
ли вы с утверждением, что наша речь портится
с «приходом» заимствований? Докажите
свою позицию, опираясь на материалы исходного
текста.
Возможный
комментарий данной проблемы:
Автор
текста задает «непростой и неоднозначный»
вопрос: «Обогащается или портится природная
речь благодаря заимствованиям?» Действительно,
сегодня тексты масс-медиа пестрят иноязычными
словами, многие из которых непонятны.
Чужие слова приходят к нам вместе с чужими
реалиями жизни: это естественный процесс.
Но всегда ли это процесс обогащения языка?
В тексте приводятся примеры, когда в нашем
языке используются лишь некоторые элементы
(Кур$ валют, Аllигатор
и др.), но и эти маленькие вкрапления искажают
слово, превращают его в некий усредненный
продукт (вроде и русское, и нерусское).
Понятно, что это — один из приемов привлечения
внимания, но что будет, если не только
буквы, но и «чужие слова» окажутся внутри
нашего языка, вытеснят родные наименования,
займут место привычных, таких знакомых
и понятных слов. «Реальная жизнь, увы,
приводит нам примеры такого рода», —
пишет С. Казначеев. Сегодня только буквы,
а завтра «сломают» весь язык, причем сделают
это «изнутри».
2) Смысловые
компоненты по проблеме № 2 (Намеренная
порча языка недопустима): (11) Но
одно дело, когда просто
употребляется лексика
на латинице, и совсем
другое, если чужие буквы
оказываются внутри
слова, ломают его изнутри;
(13) …используют латинские
буквы в формировании
и раскрутке образа
чаще всего в погоне
за оригинальностью;
(16) Расчет, вероятно,
оправдывается, но насколько
велика его отдача?;
(18) Варианты Zемфира (равно
как и Глюк’ОZА) и «Аllигатор»
есть выпендреж и ненужное
искажение письменной
формы; (19) Применяя
иностранные слова,
не стоило заниматься
порчей языка.
Вопросы для
обсуждения:
Согласны
ли вы с утверждением, что для достижения
поставленной цели «все средства хороши»?
Есть ли причины,
которыми, по вашему мнению, могут быть
оправданы те или иные поступки человека?
Можно ли найти такие причины, чтобы оправдать
искажения русского языка? Какова позиция
автора по этому вопросу?
Возможный
комментарий данной проблемы:
Ни
для кого не секрет: в современном обществе
довольно популярна мысль, что для получения
выгоды, для обогащения «…все средства
хороши». Реклама все больше и больше становится
этим самым средством, когда для «раскрутки
образа», «в погоне за оригинальностью»
используются любые возможности. Действительно,
необычные написания типа «Аllигатор»
или «Бiблiотека» привлекают внимание.
Но, по мнению автора, это лишь «ненужное
искажение формы», которое не несет никакого
смысла. Наоборот, такие бессмысленные
фразы только портят русский язык. И вдвойне
обидно, когда культурные ценности, национальные
традиции приносятся «в жертву золотому
тельцу».
III. Выявление
позиции автора по обозначенным проблемам.
Вопросы для
обсуждения:
Укажите в
тексте С. Казначеева предложения, в которых
он сформулировал свою позицию по обозначенным
проблемам. Согласны ли вы с мнением автора?
Почему?
Обобщите
указанные предложения, выразив позицию
автора текста и свои собственные убеждения.
Позиция автора
по проблеме № 1: (8) Языковая
стихия берет из окружающего
мира все, что ей потребно,
и выбрасывает на берег
лишнее.
Позиция автора
по проблеме № 2: (17) На
мой взгляд, подобный
подход к формированию
имиджа является довольно
поверхностным, примитивным,
а главное — становится
банальным.
IV. Следующим
шагом при работе с исходным текстом будет
формулирование собственной позиции и
ее аргументация.
Необходимо
помнить, что проблемы, которые рассматриваются
в исходных текстах, чаще всего имеют
ценностное значение. Поэтому истинность
(или неистинность) каких-либо положений
зачастую подтверждается не только соответствием/несоответствием
их реальной жизни, но и эмоциональной
убежденностью в их справедливости. Смысл
аргументации будет заключаться в том,
чтобы в очередной раз показать актуальность,
важность, жизненность, нравственную состоятельность,
незыблемость доказываемой этической
аксиомы.
Вопросы для
обсуждения:
А. Куприн
утверждал, что «язык — это путь цивилизации
и культуры». Как вы понимаете это выражение?
Согласны
ли вы с мнением ученых, что процесс
заимствования — закономерный процесс
развития языка? Докажите свою точку зрения,
приведя примеры из жизни.
А.
Шишков был противником внедрения заимствований,
когда для обозначения понятий существуют
«родные», «русские» слова. Что вы знаете
об этом факте? Выскажите свою точку зрения
по этому вопросу.
Можно ли
жертвовать традициями, культурными ценностями
общества для достижения поставленной
цели?
Как вы думаете,
почему в мире до сих пор знают Л. Толстого,
Ф. Достоевского, А. Чехова, читают и перечитывают
их произведения?
Как вы понимаете
смысл популярного в последнее время сочетания
слов «тексты-однодневки»?
Приводим
примеры аргументации возможных точек
зрения.
1) С
позицией автора нельзя не согласиться.
Действительно, в последнее время и в письменной,
и в устной речи появляется все больше
и больше заимствований. С одной стороны,
это закономерный процесс: язык не может
развиваться, существуя вне связи с другими
языками. С появлением новых вещей, технологий,
с научными открытиями приходят и новые
слова: спикер парламента
(Председатель Государственной Думы),
менеджмент (наука об управлении) и т.д.
Употребляя эти слова, мы невольно заменяем
слова родного языка, иногда — на более
точные и емкие определения. И вновь повторю
— это закономерно, в этом есть смысл.
Куприн утверждал, что «…язык — это путь
цивилизации и культуры».
С другой
стороны, важно не потерять нашу культуру,
употребляя иноязычные слова, не вникая
в их смысл. Не зря многие писатели
прошлого боролись за чистоту русского
языка, предлагая «искоренять» заимствованные
слова, если для обозначения называемых
ими вещей и явлений в русском языке существуют
свои слова, «родные». Сейчас кажется смешным,
что предлагалось «физкультуру» называть
«ловкосилием», «галоши» — «мокроступами»,
а «автомат» — «самодвигом». Но сегодня
мы все чаще задаем себе вопросы: не приведет
ли чрезмерное увлечение заимствованиями
к вымиранию русской речи? Не забудем ли
мы истоки нашего родного языка? Обогащается
или портится русский язык благодаря заимствованиям?
Возможно,
если каждый человек задумается над
этими вопросами, то не станет привычным
в нашей речи, например, такое предложение:
«Камай сюда, грины есть или ты беспрайсовый
? »
2) Чего
только не придумывает человек, чтобы
привлечь чье-нибудь внимание! В последнее
время, по мнению автора, очень много появляется
всякого рода рекламы, построенной на
иноязычной лексике. Да, это «цепляет глаз».
Но С. Казначеев тут же задает вопрос: «Расчет,
вероятно, оправдывается, но насколько
велика его отдача?»
Я тоже
считаю, что не всегда оправдывает
себя средство, которое, принося прибыль,
ведет к утрате традиций, культурных ценностей,
формировавшихся веками.
По
сути все слова, в которых русские буквы
заменены англоязычными или символами
(«Кур$ валют», «Ве4ер отдыха»), не представляют
собой интереса. Это лишь внешняя оболочка,
дешевый трюк для привлечения нашего внимания.
Скользнул взглядом, отметил нестандартность
формы и в скором времени забыл, ведь содержание-то
осталось прежнее, но какое-то чужое, не
наше, не русское. Это действительно примитивно.
Никакие
деньги не могут заменить культурные ценности,
созданные нашими предками. Люди до сих
пор восхищаются произведениями Л. Толстого,
Ф. Достоевского, Н. Гоголя. Во всем мире
знают именно эти произведения, а не рекламные
тексты-однодневки, где интересная находка
в форме слова чаще всего оказывается
бессмысленной, банальной и примитивной
приманкой.

Сочинение-размышление на тему «Язык и общество»

(1)Идёшь по улице, и вдруг в глаза бросается яркая афиша: «Концерт Zемфиры». (2)Рядом кинотеатр приглашает тебя на просмотр новой ленты под названием «Шиzа». (З)Захочется перекусить, а на дверях ресторана красуется «Бiблiотека». (4)В смятении подходишь к окну видишь на стене соседнего дома приглашение на «Ве4ер отдыха» и теперь только понимаешь, что тебя обложили со всех сторон.

(1)Идёшь по улице, и вдруг в глаза бросается яркая афиша: «Концерт Zемфиры». (2)Рядом кинотеатр приглашает тебя на просмотр новой ленты под названием «Шиzа». (З)Захочется перекусить, а на дверях ресторана красуется «Бiблiотека». (4)В смятении подходишь к окну видишь на стене соседнего дома приглашение на «Ве4ер отдыха» и теперь только понимаешь, что тебя обложили со всех сторон.

(5)Обогащается или портится природная речь благодаря заимствованиям — вопрос непростой и неоднозначный. (6)Языковая стихия берет из окружающего мира всё, что ей потребно, и выбрасывает на берег лишнее. (7)Но когда сплошь и рядом в кириллические устоявшиеся написания внедряются латинские и иные графические символы, то это ведет не к обогащению языка, а к нарушению его функционирования, к размыванию веками устанавливавшихся норм.

(8)Англо- и иноязычными словами в их натуральном написании сегодня пестрят страницы прессы, эти слова вторгаются в текст, наводняют рекламу. (9)Но одно дело, когда просто употребляется лексика на латинице, и совсем другое, если чужие буквы оказываются внутри слова, ломают его изнутри. (10)Любой юрист подтвердит, что это нарушение гораздо более тяжкое.

(11)Варианты Zемфира (равно как и Глюк’ОZА) и «Аllигатор» есть выпендрёж и ненужное искажение письменной формы. (12)Применяя иностранные слова, не стоило заниматься порчей языка. (13)Великий и могучий Алфавит, подаренный нам славянскими святыми Кириллом и Мефодием, принесён в жертву золотому тельцу.

(14)Реальная жизнь, увы, приводит нам примеры такого рода, и не пришлось бы в близком будущем констатировать свершившийся факт словами Татьяны Бек: «До свидания, алфавит».

(По С. Казначееву)

Формулировка проблемы

«Берегите наш язык, наш прекрасный русский язык, – это клад, это достояние, переданное нам нашими предшественниками!»- такое завещание оставил нам великий русский писатель И.С.Тургенев. Проблема бережного отношения к русскому языку звучит и в тексте С.Казначеева.

Комментарий

Вопрос, волнующий автора, безусловно, актуален. В течение нескольких веков проблема развития и сохранения языка находится в центре внимания писателей, критиков, общественных деятелей – всех, кому небезразлична судьба родного языка, русской культуры, письменности.

С.Казначеев рассматривает данную проблему на примере вторжения в русские слова латинских и иных графических символов. Он приводит примеры присутствия чужеродных букв в обычных словах: «Аllигатор», Zемфира, бiблiотека и др.

Позиция автора

Позиция автора понятна. Он считает, что «слепое» использование заимствований сегодня приводит к искажению алфавита, порче языка, нарушению функционирования языка, утрате культурных традиций. Трудно не согласиться с мнением автора. Использование иноязычных элементов должно быть разумным, обоснованным, должно служить обогащению языка. Основу любого языка составляют исконные компоненты, но развитие и обогащение языка и культуры в целом происходит за счёт разных факторов, в том числе и за счёт заимствований.

Мое мнение. Аргумент1

Я считаю, что использование иностранных слов в родном языке оправданно только в том случае, если нет эквивалента. С засорением русского языка заимствованиями боролись многие наши писатели. М.Горький указывал: «Затрудняет нашего читателя втыкание в русскую фразу иностранных слов. Нет смысла писать концентрация, когда мы имеем свое хорошее слово – сгущение».

Мое мнение. Аргумент2.

Однако не всегда замена заимствований исконными словами выигрышна для языка. Например, в пушкинскую эпоху иностранные слова были запрещены. Адмирал А.С.Шишков, занимавший какое-то время пост министра просвещения, предлагал заменить слово «фонтан» придуманным им неуклюжим синонимом «водомет». Упражняясь в словотворчестве, он изобретал замены заимствованных слов: предлагал говорить вместо «аллея» – «просад», «бильярд» – «шарокат», «кий» заменял «шаротыком», а библиотеку называл «книжницей». Для замены не понравившегося ему слова «калоши» он придумал другое – «мокроступы». Такая забота о чистоте языка не может ничего вызвать, кроме смеха и раздражения современников.

Заключение

Как бы мы ни относились к словам – иностранцам, ясно одно: они не должны портить язык. Использование заимствований в языке неизбежно. Этого требует научный и технический прогресс, политика, искусство. Если новые иноязычные слова необходимы русскому языку, то они займут своё место в нём, как заняли его слова «телефон», «школа», «тетрадь» и многие другие. Если они не нужны, то мода на них скоро пройдёт, как проходят болезни. В противном случае – что выбрать – «имидж» или «образ», «саммит» или «встреча в верхах», «римейк» или «переделка», «консенсус» или «согласие» – зависит от каждого человека в отдельности, от уровня его образованности, рода деятельности и многих других факторов. При этом человек, заботящийся о сохранности языка, должен помнить слова А.Н.Толстого: «Там, где можно найти коренное русское слово, – нужно его находить»

Домашнее задание:

дописать сочинение-размышление на тему «Язык и общество»

АНА­ЛИЗ СРЕДСТВ ВЫ­РА­ЗИ­ТЕЛЬ­НО­СТИ.Целью за­да­ния яв­ля­ет­ся опре­де­ле­ние средств вы­ра­зи­тель­но­сти, ис­поль­зо­ван­ных в ре­цен­зии путём уста­нов­ле­ния со­от­вет­ствия между про­пус­ка­ми, обо­зна­чен­ны­ми бук­ва­ми в тек­сте ре­цен­зии, и циф­ра­ми с опре­де­ле­ни­я­ми. За­пи­сы­вать со­от­вет­ствия нужно толь­ко в том по­ряд­ке, в каком идут буквы в тек­сте. Если Вы не зна­е­те, что скры­ва­ет­ся под той или иной бук­вой, не­об­хо­ди­мо по­ста­вить «0» на месте этой цифры. За за­да­ние можно по­лу­чить от 1 до 4 бал­лов.
При вы­пол­не­нии за­да­ния 26 сле­ду­ет пом­нить, что Вы за­пол­ня­е­те места про­пус­ков в ре­цен­зии, т.е. вос­ста­нав­ли­ва­е­те текст, а с ним и смыс­ло­вую, и грам­ма­ти­че­скую связь. По­это­му часто до­пол­ни­тель­ной под­сказ­кой может слу­жить ана­лиз самой ре­цен­зии: раз­лич­ные при­ла­га­тель­ные в том или ином роде, со­гла­су­ю­щи­е­ся с про­пус­ка­ми ска­зу­е­мые и т.д. Об­лег­чит вы­пол­не­ние за­да­ния и раз­де­ле­ние спис­ка тер­ми­нов на две груп­пы: пер­вая вклю­ча­ет тер­ми­ны на ос­но­ве зна­че­ния слова, вто­рая – стро­е­ние пред­ло­же­ния. Это де­ле­ние Вы смо­же­те про­ве­сти, зная, что все сред­ства делят на ДВЕ боль­шие груп­пы: в первую вклю­ча­ют­ся лек­си­че­ские (не­спе­ци­аль­ные сред­ства) и тропы; во вто­рую фи­гу­ры речи (часть из них на­зы­ва­ют син­так­си­че­ски­ми).
26.1 ТРОП—СЛОВО ИЛИ ВЫ­РА­ЖЕ­НИЕ, УПО­ТРЕБ­ЛЯ­Е­МОЕ В ПЕ­РЕ­НОС­НОМ ЗНА­ЧЕ­НИИ ДЛЯ СО­ЗДА­НИЯ ХУ­ДО­ЖЕ­СТВЕН­НО­ГО ОБ­РА­ЗА И ДО­СТИ­ЖЕ­НИЯ БОЛЬ­ШЕЙ ВЫ­РА­ЗИ­ТЕЛЬ­НО­СТИ. К тро­пам от­но­сят­ся такие при­е­мы, как эпи­тет, срав­не­ние, оли­це­тво­ре­ние, ме­та­фо­ра, ме­то­ни­мия, ино­гда к ним от­но­сят ги­пер­бо­лы и ли­то­ты. При­ме­ча­ние: В за­да­нии, как пра­ви­ло, ука­за­но, что это ТРОПЫ.В ре­цен­зии при­ме­ры тро­пов ука­зы­ва­ют­ся в скоб­ках, как сло­во­со­че­та­ние.
1.Эпи­тет (в пер. с греч. – при­ло­же­ние, при­бав­ле­ние) – это об­раз­ное опре­де­ле­ние, от­ме­ча­ю­щее су­ще­ствен­ную для дан­но­го кон­тек­ста черту в изоб­ра­жа­е­мом яв­ле­нии. От про­сто­го опре­де­ле­ния эпи­тет от­ли­ча­ет­ся ху­до­же­ствен­ной вы­ра­зи­тель­но­стью и об­раз­но­стью. В ос­но­ве эпи­те­та лежит скры­тое срав­не­ние. К эпи­те­там от­но­сят­ся все «кра­соч­ные» опре­де­ле­ния, ко­то­рые чаще всего вы­ра­жа­ют­ся при­ла­га­тель­ны­ми: груст­но-си­ро­те­ю­щая земля (Ф.И.Тют­чев), седой туман, ли­мон­ный свет, немой покой (И. А. Бунин). Эпи­те­ты могут также вы­ра­жать­ся:—су­ще­стви­тель­ны­ми, вы­сту­па­ю­щи­ми в ка­че­стве при­ло­же­ний или ска­зу­е­мых, да­ю­щих об­раз­ную ха­рак­те­ри­сти­ку пред­ме­та: вол­шеб­ни­ца-зима; мать – сыра земля; Поэт – это лира, а не толь­ко няня своей души (М. Горь­кий); —на­ре­чи­я­ми, вы­сту­па­ю­щи­ми в роли об­сто­я­тельств: На се­ве­ре диком стоит оди­но­ко…(М. Ю. Лер­мон­тов); Ли­стья были на­пря­жен­но вы­тя­ну­ты по ветру (К. Г. Па­у­стов­ский); —де­е­при­ча­сти­я­ми: волны не­сут­ся гремя и свер­кая; —ме­сто­име­ни­я­ми, вы­ра­жа­ю­щи­ми пре­вос­ход­ную сте­пень того или иного со­сто­я­ния че­ло­ве­че­ской души: Ведь были схват­ки бо­е­вые, Да, го­во­рят, еще какие! (М. Ю. Лер­мон­тов); —при­ча­сти­я­ми и при­част­ны­ми обо­ро­та­ми: Со­ло­вьи сло­во­сло­вьем гро­хо­чу­щим огла­ша­ют лес­ные пре­де­лы (Б. Л. Па­стер­нак); До­пус­каю также по­яв­ле­ние… бор­зо­пис­цев, ко­то­рые не могут до­ка­зать, где они вчера но­че­ва­ли, и у ко­то­рых нет дру­гих слов на языке, кроме слов, не пом­ня­щих род­ства (М. Е. Сал­ты­ков-Щед­рин).
2. Срав­не­ние — это изоб­ра­зи­тель­ный прием, ос­но­ван­ный на со­по­став­ле­нии од­но­го яв­ле­ния или по­ня­тия с дру­гим. В от­ли­чие от ме­та­фо­ры срав­не­ние все­гда дву­член­но: в нем на­зы­ва­ют­ся оба со­по­став­ля­е­мых пред­ме­та (яв­ле­ния, при­зна­ка, дей­ствия).Горят аулы, нет у них за­щи­ты.Вра­гом сыны оте­че­ства раз­би­ты,И за­ре­во, как веч­ный ме­теор, Играя в об­ла­ках, пу­га­ет взор. (М. Ю. Лер­мон­тов)
Срав­не­ния вы­ра­жа­ют­ся раз­лич­ны­ми спо­со­ба­ми: — фор­мой тво­ри­тель­но­го па­де­жа су­ще­стви­тель­ных:Со­ло­вьем за­лет­ным Юность про­ле­те­ла,Вол­ной в не­по­го­ду Ра­дость от­шу­ме­ла (А. В. Коль­цов)— фор­мой срав­ни­тель­ной сте­пе­ни при­ла­га­тель­но­го или на­ре­чия: Эти глаза зе­ле­нее моря и ки­па­ри­сов наших тем­нее (А. Ах­ма­то­ва);— срав­ни­тель­ны­ми обо­ро­та­ми с со­ю­за­ми как, слов­но, будто, как будто и др.:Как хищ­ный зверь, в сми­рен­ную оби­тель Вры­ва­ет­ся шты­ка­ми по­бе­ди­тель… (М. Ю. Лер­мон­тов);— при по­мо­щи слов по­доб­ный, по­хо­жий, это:На глаза осто­рож­ной кошкиПо­хо­жи твои глаза (А. Ах­ма­то­ва);— при по­мо­щи срав­ни­тель­ных при­да­точ­ных пред­ло­же­ний: За­кру­жи­лась листва зо­ло­тая В ро­зо­ва­той воде на пруду, Точно ба­бо­чек лег­кая стая С за­ми­ра­ньем летит на звез­ду.(С. А. Есе­нин)
3.Ме­та­фо­ра (в пер. с греч. — пе­ре­нос) — это слово или вы­ра­же­ние, ко­то­рое упо­треб­ля­ет­ся в пе­ре­нос­ном зна­че­нии на ос­но­ве сход­ства двух пред­ме­тов или яв­ле­ний по ка­ко­му-либо при­зна­ку. В от­ли­чие от срав­не­ния, в ко­то­ром при­во­дит­ся и то, что срав­ни­ва­ет­ся, и то, с чем срав­ни­ва­ет­ся, ме­та­фо­ра со­дер­жит толь­ко вто­рое, что со­зда­ет ком­пакт­ность и об­раз­ность упо­треб­ле­ния слова. В ос­но­ву ме­та­фо­ры может быть по­ло­же­но сход­ство пред­ме­тов по форме, цвету, объ­е­му, на­зна­че­нию, ощу­ще­ни­ям и т. п.: во­до­пад звезд, ла­ви­на писем, стена огня, без­дна горя, жем­чу­жи­на по­э­зии, искра любви и др.Все ме­та­фо­ры де­лят­ся на две груп­пы: 1) об­ще­язы­ко­вые («стер­тые»): зо­ло­тые руки, буря в ста­ка­не воды, горы сво­ро­тить, стру­ны души, лю­бовь угас­ла;2) ху­до­же­ствен­ные (ин­ди­ви­ду­аль­но-ав­тор­ские, по­э­ти­че­ские):И мерк­нет звезд ал­маз­ный тре­пет В без­боль­ном хо­ло­де зари (М. Во­ло­шин);Пу­стых небес про­зрач­ное стек­ло (A. Ах­ма­то­ва);И очи синие, без­дон­ныеЦве­тут на даль­нем бе­ре­гу. (А. А. Блок)Ме­та­фо­ра бы­ва­ет не толь­ко оди­ноч­ной: она может раз­ви­вать­ся в тек­сте, об­ра­зуя целые це­поч­ки об­раз­ных вы­ра­же­ний, в во мно­гих слу­ча­ях — охва­ты­вать, как бы про­ни­зы­вать весь текст. Это раз­вер­ну­тая, слож­ная ме­та­фо­ра, цель­ный ху­до­же­ствен­ный образ.
4. Оли­це­тво­ре­ние — это раз­но­вид­ность ме­та­фо­ры, ос­но­ван­ная на пе­ре­но­се при­зна­ков жи­во­го су­ще­ства на яв­ле­ния при­ро­ды, пред­ме­ты и по­ня­тия. Чаще всего оли­це­тво­ре­ния ис­поль­зу­ют­ся при опи­са­нии при­ро­ды:Ка­тясь чрез сон­ные до­ли­ны, Ту­ма­ны сон­ные легли, И толь­ко топот ло­ша­ди­ный, Звуча, те­ря­ет­ся вдали. Погас, блед­нея, день осен­ний, Свер­нув ду­ши­стые листы, Вку­ша­ют сон без сно­ви­де­ний По­лу­за­вяд­шие цветы. (М. Ю. Лер­мон­тов)
5. Ме­то­ни­мия (в пер. с греч. — пе­ре­име­но­ва­ние) — это пе­ре­нос на­зва­ния с од­но­го пред­ме­та на дру­гой на ос­но­ва­нии их смеж­но­сти. Смеж­ность может быть про­яв­ле­ни­ем связи:— между со­дер­жа­ни­ем и со­дер­жа­щим: Я три та­рел­ки съел (И. А. Кры­лов); — между ав­то­ром и про­из­ве­де­ни­ем: Бра­нил Го­ме­ра, Фе­о­кри­та, Зато читал Адама Смита (А. С. Пуш­кин); — между дей­стви­ем и ору­ди­ем дей­ствия: Их села и нивы за буй­ный набег Обрек он мечам и по­жа­рам (А. С. Пуш­кин); — между пред­ме­том и ма­те­ри­а­лом, из ко­то­ро­го сде­лан пред­мет: …не то на се­реб­ре, — на зо­ло­те едал (А. С. Гри­бо­едов); — между ме­стом и лю­дь­ми, на­хо­дя­щи­ми­ся в этом месте: Город шумел, тре­ща­ли флаги, мок­рые розы сы­па­лись из мисок цве­точ­ниц… (Ю. К. Олеша)
6. Си­нек­до­ха (в пер. с греч. — со­от­не­се­ние) — это раз­но­вид­ность ме­то­ни­мии, ос­но­ван­ная на пе­ре­не­се­нии зна­че­ния с од­но­го яв­ле­ния на дру­гое по при­зна­ку ко­ли­че­ствен­но­го от­но­ше­ния между ними. Чаще всего пе­ре­нос про­ис­хо­дит: — с мень­ше­го на боль­шее: К нему и птица не летит, И тигр ней­дет… (А. С. Пуш­кин); — с части на целое: Бо­ро­да, что ты все мол­чишь? (А. П. Чехов)
7. Пе­ри­фраз, или пе­ри­фра­за (в пер. с греч. — опи­са­тель­ное вы­ра­же­ние), — это обо­рот, ко­то­рый упо­треб­ля­ет­ся вме­сто ка­ко­го-либо слова или сло­во­со­че­та­ния. На­при­мер, Пе­тер­бург в сти­хахА. С.Пуш­ки­на — «Петра тво­ре­нье», «Пол­нощ­ных стран краса и диво», «град Пет­ров»; А. А. Блок в сти­хах М. И. Цве­та­е­вой — «ры­царь без уко­риз­ны», «го­лу­бо­гла­зый сне­го­вой певец», «снеж­ный ле­бедь», «все­дер­жи­тель моей души».
8.Ги­пер­бо­ла (в пер. с греч. — пре­уве­ли­че­ние) — это об­раз­ное вы­ра­же­ние, со­дер­жа­щее не­по­мер­ное пре­уве­ли­че­ние ка­ко­го-либо при­зна­ка пред­ме­та, яв­ле­ния, дей­ствия: Ред­кая птица до­ле­тит до се­ре­ди­ны Дне­пра (Н. В. Го­голь)И в ту же ми­ну­ту по ули­цам ку­рье­ры, ку­рье­ры, ку­рье­ры… мо­же­те пред­ста­вить себе, трид­цать пять тысяч одних ку­рье­ров! (Н.В. Го­голь).
9. Ли­то­та (в пер. с греч. — ма­лость, уме­рен­ность) — это об­раз­ное вы­ра­же­ние, со­дер­жа­щее не­по­мер­ное пре­умень­ше­ние ка­ко­го-либо при­зна­ка пред­ме­та, яв­ле­ния, дей­ствия: Какие кро­хот­ные ко­ров­ки! Есть, право, менее бу­ла­воч­ной го­лов­ки. (И. А. Кры­лов)И ше­ствуя важно, в спо­кой­ствии чин­ном, Ло­шад­ку ведет под уздцы му­жи­чок В боль­ших са­по­гах, в по­лу­шуб­ке ов­чин­ном, В боль­ших ру­ка­ви­цах… а сам с но­го­ток! (Н.А. Не­кра­сов)
10. Иро­ния (в пер. с греч. — при­твор­ство) — это упо­треб­ле­ние слова или вы­ска­зы­ва­ния в смыс­ле, про­ти­во­по­лож­ном пря­мо­му. Иро­ния пред­став­ля­ет собой вид ино­ска­за­ния, при ко­то­ром за внеш­не по­ло­жи­тель­ной оцен­кой скры­ва­ет­ся на­смеш­ка: От­ко­ле, умная, бре­дешь ты, го­ло­ва? (И. А. Кры­лов)
26.2 «НЕ­СПЕ­ЦИ­АЛЬ­НЫЕ» ЛЕК­СИ­ЧЕ­СКИЕ ИЗОБ­РА­ЗИ­ТЕЛЬ­НО-ВЫ­РА­ЗИ­ТЕЛЬ­НЫЕ СРЕД­СТВА ЯЗЫКАПри­ме­ча­ние: В за­да­ни­ях ино­гда ука­за­но, что это лек­си­че­ское сред­ство. Обыч­но в ре­цен­зии за­да­ния 24 при­мер лек­си­че­ско­го сред­ства да­ет­ся в скоб­ках либо одним сло­вом, либо сло­во­со­че­та­ни­ем, в ко­то­ром одно из слов вы­де­ле­но кур­си­вом. Об­ра­ти­те вни­ма­ние: имен­но эти сред­ства чаще всего не­об­хо­ди­мо найти в за­да­нии 22!
11. Си­но­ни­мы, т. е. слова одной части речи, раз­лич­ные по зву­ча­нию, но оди­на­ко­вые или близ­кие по лек­си­че­ско­му зна­че­нию и от­ли­ча­ю­щи­е­ся друг от друга или от­тен­ка­ми зна­че­ния, или сти­ли­сти­че­ской окрас­кой (сме­лый —от­важ­ный, бе­жать — мчать­ся, глаза (нейтр.) — очи (поэт.)), об­ла­да­ют боль­шой вы­ра­зи­тель­ной силой.Си­но­ни­мы могут быть кон­текст­ны­ми.
12. Ан­то­ни­мы, т. е. слова одной и той же части речи, про­ти­во­по­лож­ные по зна­че­нию (ис­ти­на — ложь, добро — зло, от­вра­ти­тель­но — за­ме­ча­тель­но), также об­ла­да­ют боль­ши­ми вы­ра­зи­тель­ны­ми воз­мож­но­стя­ми.
Ан­то­ни­мы могут быть кон­текст­ны­ми, т. е ста­но­вит­ся ан­то­ни­ма­ми толь­ко в дан­ном кон­тек­сте.Ложь бы­ва­ет доб­рой или злой,Сер­до­боль­ной или бес­по­щад­ной,Ложь бы­ва­ет лов­кой и не­склад­ной,Осмот­ри­тель­ной и без­огляд­ной,Упо­и­тель­ной и без­от­рад­ной.
13. Фра­зео­ло­гиз­мы как сред­ства язы­ко­вой вы­ра­зи­тель­но­стиФра­зео­ло­гиз­мы (фра­зео­ло­ги­че­ские вы­ра­же­ния, иди­о­мы), т. е. вос­про­из­во­ди­мые в го­то­вом виде сло­во­со­че­та­ния и пред­ло­же­ния, в ко­то­рых це­лост­ное зна­че­ние до­ми­ни­ру­ет над зна­че­ни­я­ми со­став­ля­ю­щих их ком­по­нен­тов и не яв­ля­ет­ся про­стой сум­мой таких зна­че­ний (по­пасть впро­сак, быть на седь­мом небе, яб­ло­ко раз­до­ра), об­ла­да­ют боль­ши­ми вы­ра­зи­тель­ны­ми воз­мож­но­стя­ми. Вы­ра­зи­тель­ность фра­зео­ло­гиз­мов опре­де­ля­ет­ся: 1) их яркой об­раз­но­стью, в том числе ми­фо­ло­ги­че­ской (кот на­пла­кал, как белка в ко­ле­се, нить Ари­ад­ны, да­мо­клов меч, ахил­ле­со­ва пята); 2) от­не­сен­но­стью мно­гих из них: а) к раз­ря­ду вы­со­ких (глас во­пи­ю­ще­го в пу­сты­не, ка­нуть в Лету) или сни­жен­ных (раз­го­вор­ных, про­сто­реч­ных: как рыба в воде, ни сном ни духом, во­дить за нос, на­мы­лить шею, раз­ве­сить уши); б) к раз­ря­ду язы­ко­вых средств с по­ло­жи­тель­ной эмо­ци­о­наль­но-экс­прес­сив­ной окрас­кой (хра­нить как зе­ни­цу ока — торж.) или с от­ри­ца­тель­ной эмо­ци­о­наль­но-экс­прес­сив­ной окрас­кой (безцаря в го­ло­ве — не­одобр., мел­кая сошка — пре­не­бре­жит., грош цена — презр.).
14. Сти­ли­сти­че­ски окра­шен­ная лек­си­каДля уси­ле­ния вы­ра­зи­тель­но­сти в тек­сте могут ис­поль­зо­вать­ся все раз­ря­ды сти­ли­сти­че­ски окра­шен­ной лек­си­ки: 1) эмо­ци­о­наль­но-экс­прес­сив­ная (оце­ноч­ная) лек­си­ка, в том числе:а) слова с по­ло­жи­тель­ной эмо­ци­о­наль­но-экс­прес­сив­ной оцен­кой: тор­же­ствен­ные, воз­вы­шен­ные (в том числе ста­ро­сла­вя­низ­мы): вдох­но­ве­ние, гря­ду­щий, оте­че­ство, ча­я­ния, со­кро­вен­ный, не­зыб­ле­мый; воз­вы­шен­но-по­э­ти­че­ские: без­мя­теж­ный, лу­че­зар­ный, чары, ла­зур­ный; одоб­ри­тель­ные: бла­го­род­ный, вы­да­ю­щий­ся, изу­ми­тель­ный, от­важ­ный; лас­ка­тель­ные: сол­ныш­ко, го­луб­чик, до­чень­каб) слова с от­ри­ца­тель­ной эмо­ци­о­наль­но-экс­прес­сив­ной оцен­кой: не­одоб­ри­тель­ные: до­мы­сел, пре­пи­рать­ся, око­ле­си­ца; пре­не­бре­жи­тель­ные: вы­скоч­ка, де­ля­га; пре­зри­тель­ные: бал­бес, зуб­ри­ла, пи­са­ни­на; бран­ные/2) функ­ци­о­наль­но-сти­ли­сти­че­ски окра­шен­ная лек­си­ка, в том числе:а) книж­ная: на­уч­ная (тер­ми­ны: ал­ли­те­ра­ция, ко­си­нус, ин­тер­фе­рен­ция); офи­ци­аль­но-де­ло­вая: ни­же­под­пи­сав­ши­е­ся, до­клад­ная; пуб­ли­ци­сти­че­ская: ре­пор­таж, ин­тер­вью; ху­до­же­ствен­но-по­э­ти­че­ская: ла­зур­ный, очи, ла­ни­тыб) раз­го­вор­ная (оби­ход­но-бы­то­вая): папа, маль­чон­ка, хва­сту­ниш­ка, здо­ро­ву­щий
15. Лек­си­ка огра­ни­чен­но­го упо­треб­ле­нияДля уси­ле­ния вы­ра­зи­тель­но­сти в тек­сте могут ис­поль­зо­вать­ся также все раз­ря­ды лек­си­ки огра­ни­чен­но­го упо­треб­ле­ния, в том числе: — лек­си­ка диа­лект­ная (слова, ко­то­рые упо­треб­ля­ют­ся жи­те­ля­ми какой-либо мест­но­сти: кочет — петух, векша — белка); — лек­си­ка про­сто­реч­ная (слова с ярко вы­ра­жен­ной сни­жен­ной сти­ли­сти­че­ской окрас­кой: фа­ми­льяр­ной, гру­бой, пре­не­бре­жи­тель­ной,бран­ной, на­хо­дя­щи­е­ся на гра­ни­це или за пре­де­ла­ми ли­те­ра­тур­ной нормы: го­ло­д­ра­нец, за­бул­ды­га, за­тре­щи­на, тре­пач);— лек­си­ка про­фес­си­о­наль­ная (слова, ко­то­рые упо­треб­ля­ют­ся в про­фес­си­о­наль­ной речи и не вхо­дят в си­сте­му об­ще­ли­те­ра­тур­но­го языка: кам­буз — в речи мо­ря­ков, утка — в речи жур­на­ли­стов, окно — в речи пре­по­да­ва­те­лей);— лек­си­ка жар­гон­ная (слова, свой­ствен­ные жар­го­нам — мо­ло­деж­но­му: ту­сов­ка, на­во­ро­ты, кру­той; ком­пью­тер­но­му: мозги — па­мять ком­пью­те­ра, клава — кла­ви­а­ту­ра; сол­дат­ско­му: дем­бель, чер­пак, духи; жар­го­ну пре­ступ­ни­ков: брат­ва, ма­ли­на); — лек­си­ка уста­рев­шая (ис­то­риз­мы — слова, вы­шед­шие из упо­треб­ле­ния в связи с ис­чез­но­ве­ни­ем обо­зна­ча­е­мых ими пред­ме­тов или яв­ле­ний: бо­ярин, оприч­ни­на, конка; ар­ха­из­мы — уста­рев­шие слова, на­зы­ва­ю­щие пред­ме­ты и по­ня­тия, для ко­то­рых в языке по­яви­лись новые на­име­но­ва­ния: чело — лоб, вет­ри­ло — парус); — лек­си­ка новая (нео­ло­гиз­мы — слова, не­дав­но во­шед­шие в язык и не по­те­ряв­шие еще своей но­виз­ны: блог, сло­ган, ти­ней­джер).
26.3 ФИ­ГУ­РА­МИ (РИ­ТО­РИ­ЧЕ­СКИ­МИ ФИ­ГУ­РА­МИ, СТИ­ЛИ­СТИ­ЧЕ­СКИ­МИ ФИ­ГУ­РА­МИ, ФИ­ГУ­РА­МИ РЕЧИ) НА­ЗЫ­ВА­ЮТ­СЯ СТИ­ЛИ­СТИ­ЧЕ­СКИЕ ПРИ­Е­МЫ, ос­но­ван­ные на осо­бых со­че­та­ни­ях слов, вы­хо­дя­щих за рамки обыч­но­го прак­ти­че­ско­го упо­треб­ле­ния, и име­ю­щие целью уси­ле­ние вы­ра­зи­тель­но­сти и изоб­ра­зи­тель­но­сти тек­ста. К ос­нов­ным фи­гу­рам речи от­но­сят­ся: ри­то­ри­че­ский во­прос, ри­то­ри­че­ское вос­кли­ца­ние, ри­то­ри­че­ское об­ра­ще­ние, по­втор, син­так­си­че­ский па­рал­ле­лизм, мно­го­со­ю­зие, бес­со­ю­зие, эл­лип­сис, ин­вер­сия, пар­цел­ля­ция, ан­ти­те­за, гра­да­ция, ок­сю­мо­рон. В от­ли­чие от лек­си­че­ских средств— это уро­вень пред­ло­же­ния или не­сколь­ких пред­ло­же­ний.
При­ме­ча­ние: В за­да­ни­ях нет чёткого фор­ма­та опре­де­ле­ния, ука­зы­ва­ю­ще­го на эти сред­ства: их на­зы­ва­ют и син­так­си­че­ски­ми сред­ства­ми, и приёмом, и про­сто сред­ством вы­ра­зи­тель­но­сти, и фи­гу­рой. В за­да­нии 24 на фи­гу­ру речи ука­зы­ва­ет номер пред­ло­же­ния, дан­ный в скоб­ках.
16.Ри­то­ри­че­ский во­прос — это фи­гу­ра, в ко­то­рой в форме во­про­са со­дер­жит­ся утвер­жде­ние. Ри­то­ри­че­ский во­прос не тре­бу­ет от­ве­та, он ис­поль­зу­ет­ся, чтобы уси­лить эмо­ци­о­наль­ность, вы­ра­зи­тель­ность речи, при­влечь вни­ма­ние чи­та­те­ля к тому или иному яв­ле­нию:Зачем он руку дал кле­вет­ни­кам ни­чтож­ным, Зачем по­ве­рил он сло­вам и лас­кам лож­ным, Он, с юных лет по­стиг­нув­ший людей?.. (M. Ю. Лер­мон­тов);
17.Ри­то­ри­че­ское вос­кли­ца­ние — это фи­гу­ра, в ко­то­рой в форме вос­кли­ца­ния со­дер­жит­ся утвер­жде­ние. Ри­то­ри­че­ские вос­кли­ца­ния уси­ли­ва­ют в со­об­ще­нии вы­ра­же­ние тех или иных чувств; они обыч­но от­ли­ча­ют­ся не толь­ко осо­бой эмо­ци­о­наль­но­стью, но и тор­же­ствен­но­стью и при­под­ня­то­стью:То было в утро наших лет — О сча­стие! о слезы! О лес! о жизнь! о солн­ца свет! О све­жий дух бе­ре­зы. (А. К. Тол­стой);Увы! пред вла­стию чужой Скло­ни­лась гор­дая стра­на. (М. Ю. Лер­мон­тов)
18.Ри­то­ри­че­ское об­ра­ще­ние — это сти­ли­сти­че­ская фи­гу­ра, со­сто­я­щая в под­черк­ну­том об­ра­ще­нии к кому-ни­будь или чему-ни­будь для уси­ле­ния вы­ра­зи­тель­но­сти речи. Оно слу­жит не столь­ко для на­зы­ва­ния ад­ре­са­та речи, сколь­ко для вы­ра­же­ния от­но­ше­ния к тому, о чем го­во­рит­ся в тек­сте. Ри­то­ри­че­ские об­ра­ще­ния могут со­зда­вать тор­же­ствен­ность и па­те­тич­ность речи, вы­ра­жать ра­дость, со­жа­ле­ние и дру­гие от­тен­ки на­стро­е­ния и эмо­ци­о­наль­но­го со­сто­я­ния:Дру­зья мои! Пре­кра­сен наш союз. Он, как душа, не­удер­жим и вечен (А. С. Пуш­кин);О, глу­бо­кая ночь! О, хо­лод­ная осень! Немая! (К. Д. Баль­монт)
19.По­втор (по­зи­ци­он­но-лек­си­че­ский по­втор, лек­си­че­ский по­втор) — это сти­ли­сти­че­ская фи­гу­ра, со­сто­я­щая в по­вто­ре­нии ка­ко­го-либо члена пред­ло­же­ния (слова), части пред­ло­же­ния или це­ло­го пред­ло­же­ния, не­сколь­ких пред­ло­же­ний, стро­фы с целью при­влечь к ним осо­бое вни­ма­ние.Раз­но­вид­но­стя­ми по­вто­ра яв­ля­ют­ся ана­фо­ра, эпи­фо­ра и под­хват.Ана­фо­ра (в пер. с греч. — вос­хож­де­ние, подъ­ем), или еди­но­на­ча­тие, — это по­вто­ре­ние слова или груп­пы слов в на­ча­ле строк, строф или пред­ло­же­ний:Ле­ни­во дышит пол­день мгли­стый, Ле­ни­во ка­тит­ся река.И в твер­ди пла­мен­ной и чи­стой Ле­ни­во тают об­ла­ка (Ф. И. Тют­чев);Эпи­фо­ра (в пер. с греч. — до­бав­ка, ко­неч­ное пред­ло­же­ние пе­ри­о­да) — это по­вто­ре­ние слов или груп­пы слов в конце строк, строф или пред­ло­же­ний:Хоть не вечен че­ло­век, То, что вечно, — че­ло­веч­но. Что такое день иль век Перед тем, что бес­ко­неч­но? Хоть не вечен че­ло­век, То, что вечно, — че­ло­веч­но (А. А. Фет);До­ста­лась им бу­хан­ка свет­ло­го хлеба — ра­дость!Се­год­ня фильм хо­ро­ший в клубе — ра­дость!Двух­том­ник Па­у­стов­ско­го в книж­ный ма­га­зин при­вез­ли— ра­дость! (А. И. Сол­же­ни­цын)Под­хват — это по­втор ка­ко­го-либо от­рез­ка речи (пред­ло­же­ния, сти­хо­твор­ной стро­ки) в на­ча­ле сле­ду­ю­ще­го за ним со­от­вет­ству­ю­ще­го от­рез­ка речи:По­ва­лил­ся он на хо­лод­ный снег, На хо­лод­ный снег, будто со­сен­ка, Будто со­сен­ка во сыром бору (М. Ю. Лер­мон­тов);
20. Па­рал­ле­лизм (син­так­си­че­ский па­рал­ле­лизм) (в пер. с греч. — иду­щий рядом) — тож­де­ствен­ное или сход­ное по­стро­е­ние смеж­ных ча­стей тек­ста: рядом сто­я­щих пред­ло­же­ний, сти­хо­твор­ных строк, строф, ко­то­рые, со­от­но­сясь, со­зда­ют еди­ный образ:Гляжу на бу­дущ­ность с бо­яз­нью, Гляжу на про­шлое с тос­кой... (М. Ю. Лер­мон­тов); Я был вам зве­ня­щей стру­ной, Я был вам цве­ту­щей вес­ной, Но вы не хо­те­ли цве­тов, И вы не рас­слы­ша­ли слов? (К. Д. Баль­монт)Часто с ис­поль­зо­ва­ни­ем ан­ти­те­зы: Что ищет он в стра­не да­ле­кой? Что кинул он в краю род­ном? (М. Лер­мон­тов); Не стра­на – для биз­не­са, а биз­нес – для стра­ны (из га­зе­ты).
21. Ин­вер­сия (в пер. с греч. — пе­ре­ста­нов­ка, пе­ре­во­ра­чи­ва­ние) — это из­ме­не­ние обыч­но­го по­ряд­ка слов в пред­ло­же­нии с целью под­чер­ки­ва­ния смыс­ло­вой зна­чи­мо­сти ка­ко­го-либо эле­мен­та тек­ста (слова, пред­ло­же­ния), при­да­ния фразе осо­бой сти­ли­сти­че­ской окра­шен­но­сти: тор­же­ствен­но­го, вы­со­ко­го зву­ча­ния или, на­о­бо­рот, раз­го­вор­ной, не­сколь­ко сни­жен­ной ха­рак­те­ри­сти­ки. Ин­вер­си­ро­ван­ны­ми в рус­ском языке счи­та­ют­ся сле­ду­ю­щие со­че­та­ния: — со­гла­со­ван­ное опре­де­ле­ние стоит после опре­де­ля­е­мо­го слова: Сижу за ре­шет­кой в тем­ни­це сырой (М. Ю. Лер­мон­тов); Но не бе­га­ло зыби по этому морю; не стру­ил­ся душ­ный воз­дух: на­зре­ва­ла гроза ве­ли­кая (И. С. Тур­ге­нев); — до­пол­не­ния и об­сто­я­тель­ства, вы­ра­жен­ные су­ще­стви­тель­ны­ми, стоят перед сло­вом, к ко­то­ро­му от­но­сят­ся: Часов од­но­об­раз­ный бой (од­но­об­раз­ный бой часов);
22.Пар­цел­ля­ция (в пер. с франц. — ча­сти­ца) — сти­ли­сти­че­ский прием, за­клю­ча­ю­щий­ся в рас­чле­не­нии еди­ной син­так­си­че­ской струк­ту­ры пред­ло­же­ния на не­сколь­ко ин­то­на­ци­он­но-смыс­ло­вых еди­ниц — фраз. На месте рас­чле­не­ния пред­ло­же­ния могут ис­поль­зо­вать­ся точка, вос­кли­ца­тель­ный и во­про­си­тель­ный знаки, мно­го­то­чие. Утром, ярким, как лубок. Страш­ным. Дол­гим. Рат­ным. Был раз­бит стрел­ко­вый полк. Наш. В бою не­рав­ном (Р. Рож­де­ствен­ский); По­че­му никто не воз­му­ща­ет­ся? Об­ра­зо­ва­ние и здра­во­охра­не­ние! Важ­ней­шие сферы жизни об­ще­ства! Не упо­мя­ну­ты в этом до­ку­мен­те во­об­ще (Из газет); Нужно, чтобы го­су­дар­ство пом­ни­ло глав­ное: его граж­да­не — не фи­зи­че­ские лица. А люди. (Из газет)
23.Бес­со­ю­зие и мно­го­со­ю­зие — син­так­си­че­ские фи­гу­ры, ос­но­ван­ные на на­ме­рен­ном про­пус­ке, или, на­о­бо­рот, со­зна­тель­ном по­вто­ре­нии со­ю­зов. В пер­вом слу­чае, при опу­ще­нии со­ю­зов, речь ста­но­вит­ся сжа­той, ком­пакт­ной, ди­на­мич­ной. Изоб­ра­жа­е­мые дей­ствия и со­бы­тия здесь быст­ро, мгно­вен­но раз­вер­ты­ва­ют­ся, сме­ня­ют друг друга:Швед, рус­ский — колет, рубит, режет.Бой ба­ра­бан­ный, клики, скре­жет.Гром пушек, топот, ржа­нье, стон,И смерть и ад со всех сто­рон. (А.С. Пуш­кин)В слу­чае мно­го­со­ю­зия речь, на­про­тив, за­мед­ля­ет­ся, паузы и по­вто­ря­ю­щий­ся союз вы­де­ля­ют слова, экс­прес­сив­но под­чер­ки­вая их смыс­ло­вую зна­чи­мость:Зато и внук,и пра­внук, и пра­пра­внукРас­тут во мне, пока я сам расту… (П.Г. Ан­то­коль­ский)
24.Пе­ри­од – длин­ное, мно­го­член­ное пред­ло­же­ние или силь­но рас­про­странённое про­стое пред­ло­же­ние, ко­то­рое от­ли­ча­ет­ся за­кон­чен­но­стью, един­ством темы и ин­то­на­ци­он­ным рас­па­де­ни­ем на две части. В пер­вой части син­так­си­че­ский по­втор од­но­тип­ных при­да­точ­ных (или чле­нов пред­ло­же­ния)идёт с на­рас­та­ю­щим по­вы­ше­ни­ем ин­то­на­ции, затем – раз­де­ля­ю­щая зна­чи­тель­ная пауза, и во вто­рой части, где да­ет­ся вывод, тон го­ло­са за­мет­но по­ни­жа­ет­ся. Такое ин­то­на­ци­он­ное оформ­ле­ние об­ра­зу­ет сво­е­го рода круг:Когда бы жизнь до­маш­ним кру­гом я огра­ни­чить за­хо­тел,/Когда мне быть отцом, су­пру­гом при­ят­ный жре­бий по­ве­лел,/ Когда б се­мей­ствен­ной кар­ти­ной пле­нил­ся я хоть миг еди­ный, – то, верно б, кроме вас одной не­ве­сты не искал иной. (А.С. Пуш­кин)
25.Ан­ти­те­за, или про­ти­во­по­став­ле­ние (в пер. с греч. — про­ти­во­по­ло­же­ние) — это обо­рот, в ко­то­ром резко про­ти­во­по­став­ля­ют­ся про­ти­во­по­лож­ные по­ня­тия, по­ло­же­ния, об­ра­зы. Для со­зда­ния ан­ти­те­зы обыч­но ис­поль­зу­ют­ся ан­то­ни­мы — об­ще­язы­ко­вые и кон­тек­сту­аль­ные:Ты богат, я очень беден, Ты — про­за­ик, я — поэт (А. С. Пуш­кин);Вчера еще в глаза гля­дел, А ныне — все ко­сит­ся в сто­ро­ну, Вчера еще до птиц сидел, Все жа­во­рон­ки нынче — во­ро­ны! Я глу­пая, а ты умен, Живой, а я остол­бе­не­лая. О вопль жен­щин всех вре­мен: «Мой милый, что тебе я сде­ла­ла?» (М. И. Цве­та­е­ва)
26.Гра­да­ция (в пер. с лат. — по­сте­пен­ное по­вы­ше­ние, уси­ле­ние) — прием, со­сто­я­щий в по­сле­до­ва­тель­ном рас­по­ло­же­нии слов, вы­ра­же­ний, тро­пов (эпи­те­тов, ме­та­фор, срав­не­ний) в по­ряд­ке уси­ле­ния (воз­рас­та­ния) или ослаб­ле­ния (убы­ва­ния) при­зна­ка. Воз­рас­та­ю­щая гра­да­ция обыч­но ис­поль­зу­ет­ся для уси­ле­ния об­раз­но­сти, эмо­ци­о­наль­ной вы­ра­зи­тель­но­сти и воз­дей­ству­ю­щей силы тек­ста:Я звал тебя, но ты не огля­ну­лась, Я слезы лил, но ты не сни­зо­шла (А. А. Блок);Све­ти­лись, го­ре­ли, сияли огром­ные го­лу­бые глаза. (В. А. Со­ло­ухин)Нис­хо­дя­щая гра­да­ция ис­поль­зу­ет­ся реже и слу­жит обыч­но для уси­ле­ния смыс­ло­во­го со­дер­жа­ния тек­ста и со­зда­ния об­раз­но­сти:При­нес он смерт­ную смолуДа ветвь с увяд­ши­ми ли­ста­ми. (А. С. Пуш­кин)
27.Ок­сю­мо­рон (в пер. с греч. — ост­ро­ум­но-глу­пое) — это сти­ли­сти­че­ская фи­гу­ра, в ко­то­рой со­еди­ня­ют­ся обыч­но не­сов­ме­сти­мые по­ня­тия, как пра­ви­ло, про­ти­во­ре­ча­щие друг другу (горь­кая ра­дость, звон­кая ти­ши­на и т. п.); при этом по­лу­ча­ет­ся новый смысл, а речь при­об­ре­та­ет осо­бую вы­ра­зи­тель­ность: С того часу на­ча­лись для Ильи сла­дост­ные му­че­нья, свет­ло опа­ля­ю­щие душу (И. С. Шме­лев);Есть тоска ве­се­лая в ало­стях зари (С. А. Есе­нин);Но кра­со­ты их без­об­раз­ной Я скоро та­ин­ство по­стиг. (М. Ю. Лер­мон­тов)
28.Ал­ле­го­рия – ино­ска­за­ние, пе­ре­да­ча от­вле­чен­но­го по­ня­тия через кон­крет­ный образ: Долж­ны по­бе­дить лисы и волки (хит­рость, злоба, жад­ность).
29.Умол­ча­ние – на­ме­рен­ный обрыв вы­ска­зы­ва­ния, пе­ре­да­ю­щий взвол­но­ван­ность речи и пред­по­ла­га­ю­щий, что чи­та­тель до­га­да­ет­ся о не­вы­ска­зан­ном: Но я хотел… Быть может, Вы…
Кроме вы­ше­пе­ре­чис­лен­ных син­так­си­че­ских средств вы­ра­зи­тель­но­сти в те­стах встре­ча­ют­ся и сле­ду­ю­щие:—вос­кли­ца­тель­ные пред­ло­же­ния;— диа­лог, скры­тый диа­лог;—во­прос­но-от­вет­ная форма из­ло­же­ния такая форма из­ло­же­ния, при ко­то­рой че­ре­ду­ют­ся во­про­сы и от­ве­ты на во­про­сы;—ряды од­но­род­ных чле­нов;—ци­ти­ро­ва­ние;—ввод­ные слова и кон­струк­ции—Не­пол­ные пред­ло­же­ния – пред­ло­же­ния, в ко­то­рых про­пу­щен какой-либо член, не­об­хо­ди­мый для пол­но­ты стро­е­ния и зна­че­ния. От­сут­ству­ю­щие члены пред­ло­же­ния могут быть вос­ста­нов­ле­ны и кон­тек­ста.В том числе эл­лип­сис, то есть про­пуск ска­зу­е­мо­го.Эти по­ня­тия рас­смат­ри­ва­ют­ся в школь­ном курсе син­так­си­са. Имен­но по­это­му, на­вер­ное, эти средств вы­ра­зи­тель­но­сти чаще всего в ре­цен­зии на­зы­ва­ют син­так­си­че­ски­ми.

Сборник готовых сочинений ЕГЭ по текстам из открытого банка ФИПИ.
Содержание:
Советы экзаменующемуся
I. О языке, внимательном и вдумчивом отношении к нему
1. По Г. Смирнову. Сейчас, когда подумать стало труднее, чем оповестить…
2. По Н. Галь. Молодой отец строго выговаривает четырёхлетней дочке. О канцеляризмах.
3. По Т. Жаровой. Какое же зеркало жизни наш язык! О чистоте русского языка
4. По С. Казначееву. Идёшь по улице, и вдруг в глаза бросается яркая афиша… Проблема развития и сохранения русского языка
5. По В. В. Колесову . Имя собственное «принадлежит себе…
6. По В. Костомарову . Все знают, что часовая стрелка на циферблате движется…
7. По Инне Кабыш. Помнится, в мои школьные годы патриотическое воспитание неизменно писалось через дефис… Что сделать для спасения языка?
8. По Л. И. Скворцову. Экология – это наука о взаимодействии живых организмов… Проблема экологии языка
9. По Л. Павловой. Знаете ли вы, что существует множество разновидностей манеры вести спор? Культура дискуссий
Аргументация к блоку «О языке, внимательном и вдумчивом отношении к нему»
II. Об образовании, о воспитании, науке
1. По С. Кокориной. Образование… (2)Это слово имеет великое множество определений
2. По А.Ф. Лосеву . Оставляя пока в стороне все материальные выгоды
3. По В. Харченко . Наукой заниматься трудно
4. По Ф. Искандеру . Может быть, самая трогательная и самая глубокая черта детства. Как влияют детские воспоминания на человека, что значат они в его жизни
Аргументация к блоку проблем «Об образовании, о воспитании»
III. Роль литературы, поэзии в жизни человека
1. По Е. Винокурову. Можно с уверенностью сказать, что в мире мало поэтов…
2. По Д. Гранину. Упражняется ли милосердие в нашей жизни?
3. По Г. Смирнову. Более полутора столетий великороссы живут в духовном и душевном родстве… Почему Россия никогда не забудет Пушкина
4. По И. Гончарову. Лежанье у Ильи Ильича не было ни необходимостью… Интерьер как средство характеристики героя
Аргументация к блоку «Роль литературы, поэзии в жизни человека»
IV. О чтении
1. С. Львов. Домашнее чтение вслух очень сближает…
2. По В. Лакшину . В современном обществе целый океан проблем.
3. По В. Иванову. Любите ли вы литературу так, как люблю её я?
4. По И. Косолапову . Бескорыстным и верным другом назвал книгу…
5. С. Михалков. Однажды я услышал разговор двоих
6. По В. Солоухину. Телефильм по литературному произведению…
7. По В.Г. Лидину . Немцы были изгнаны из Умани…Бессмертие книги.
8. Л. Н. Гумилёв. Детские годы всегда заняты освоением многоцветного, разнообразного мира… О роли чтения в детстве
Аргументация к блоку «Чтение»
V. О культуре, о назначении искусства, его воздействии на человека
1. По С. Залыгину. Ничто не представляет таких возможностей для развития личности…
2. Е. Богат. В чём смысл нашего общения с искусством, литературой…
3. По В. Конецкому. Однажды ко мне на вахту, октябрьскую, осеннюю, ненастную, прилетели скворцы.
4. По И. Гонцову. Почему-то многие современные эстрадные «звёзды» с особенным удовольствием говорят… Проблема влияния «звёзд» эстрады на подростков
5. По тексту Л. Мозгового. Недавно прочитал в интервью городского чиновника… Что нужно для воспитания актёра, певца и музыканта, словом, для формирования человека искусства?
6. По Е. Брусковой. У Галины Улановой была вселенская слава.
7. По К.Г. Паустовскому. О писательской работе существует много предвзятых мнений и предрассудков…
8. Алексей Андреев. Чего у нас теперь в избытке, так это телесериалов… О вреде бандитских сериалов
9. По В. Солоухину. В редакции мне сказали… Проблема роли телевидения
Аргументация к блоку «О культуре»
VI. Нравственная проблематика.
О вере и безверии
1. С. Соловейчик. Обычно слово «вера» связывается с «верой в Бога»…
2. Н.В. Гоголь. Надобно сказать, что у нас на Руси если….Чинопочитание
3. В. Розов. Люди хотят быть счастливыми… Что такое счастье?
4. По В.В. Воробьеву. В русском языке есть прекрасное слово «подвижник»…
5. В. Розов. Люди хотят быть счастливыми… Что значит быть счастливым?
6. По Э. Павлюченко. 14 декабря 1825 года на Сенатской площади в Петербурге
7. По Д. Шеварову. В письме к жене 18 мая 1836 года Пушкин удивлялся… Проблема чести
8. По Д. Гранину. О чести. Многие считают понятие чести устарелым…
9. По В. Конецкому . Шаталов растопил печку…Проблема безответственности, нравственного выбора
10. По К. Акулинину . Во время командировки я поскользнулся. Проблема нравственного выбора в мелочах
11. По А. Владимирову. Вечером молодой пастух Гришка Ефимов… Проблема выбора – убить или отказаться от убийства
12. По С. С. Качалкову . Сергей Николаевич Плетёнкин вернулся домой…
13. С. Соловейчик. Даже самые развитые люди, я заметил, глубоко убеждены в том, что жить духовной жизнью
14. По К. Паустовскому. Жизнь Гайдара была продолжением, а иногда и началом его книг… Какой человек заслуживает уважение окружающих, за какие качества его можно назвать «большим, добрым, талантливым»?
15. По Г.Н. Бочарову . Однажды зимой с телевизионных экранов Омска прозвучало обращение врачей…
16. По И. Новикову . Это был один из тех осенних дней…
17. По В. Солоухину «Ограниченный человек»
18. По М.С. Крюкову. «Я лучше, я умнее всех». Проблема самооценки личности
19. По М. Худякову. Он нёс меня на себе восемь километров… Проблема сложности и противоречивости человеческих поступков. (Почему история о верной дружбе превращается в рассказ о предательстве)
20. По Г.И. Косицкому и И.Н. Дьяконовой . Осенью около дома, построенного в лесу… Проблема нереализованности человеческих способностей
Аргументация к блоку «Нравственные проблемы»
VII. Проблема отцов и детей. Материнская любовь. Современная молодёжь
1. По К. Г. Паустовскому. Катерина Ивановна никогда ни на что не жаловалась
2. По А. Геласимову. Шеф внимательно посмотрел мне в глаза…
3. По И. Маслову . Нынешние подростки… Проблема непохожести современного поколения
Аргументация к блоку «Проблема отцов и детей. Материнская любовь»
VIII. Любовь к родной природе, патриотизм
1. К.Г. Паустовский. Осень в этом году стояла – вся напролёт – сухая и тёплая.
2. По К. Бальмонту. Три года тому назад я уехал из Москвы…. Проблема патриотизма в условиях эмиграции
3. По Ф. Искандеру. Сейчас, где бы я ни жил, у меня нет и в помине той жаркой радостной тяги в город. Проблема любви к родному дому, к малой Родине
4. По Р. Савинову . В детстве я зачитывался книжками про индейцев… Проблема памяти о родных местах
5. По С. Покровскому. Прутский поход Петра Первого. Русский национальный характер
IX. Человек и природа. Экологические проблемы.
1. По Г. Черникову. Землетрясения, цунами, наводнения, извержения…
2. Г. Смирнов. Земной шар живёт своей собственной, непредсказуемой жизнью
3. По Г. Смирнову. Лет пятнадцать назад известный болгарский писатель Димитр Пеев…
4. По И. Смольникову. Волжская ГЭС, Чебоксарская ГЭС. Проблемы экологии
5. По В. Пескову . Кустарник и мелколесье… Проблема охраны природы
6. По А. Морозову. Друг, ты чей? О преданности собак
Аргументация к блоку «Человек и природа. Экологические проблемы»
X. Человек и НТР. Роль науки
1. В. Солоухин. Помнится, уезжая, я обещал вам писать письма… Сделала ли техника более могучим просто человека
2. По А. Кондратову. Всем известно, что археологические изыскания… Для чего нужны археологические изыскания
XI. Философские проблемы
1. По К.Г. Паустовскому . Людей всегда мучают разнообразные сожаления… О быстротечности времени
X. Проблема настоящей любви
1. Ю. Котлярский. – Наденька, так вы меня любите? Проблема эгоизма в любви
2. По В. Астафьеву . В купе поезда, куда я вошёл с опозданием…
3. По Е. Сикирич . Пустой тратой времени являются попытки оценить взаимоотношения…
Аргументация к блоку проблем «Всё о любви»
XI. Проблема истинной красоты, её понимания
1. По В. Солоухину. Москва поглощает огромное количество цветов, и цены на них всегда высокие… Проблема понимания красоты
Аргументация к блоку «Проблема истинной красоты, её понимание

XII. Список того, что надо запомнить (аргументация)
Автор: Наталья Георгиевна Харланова.
bank-fipi-sochineniya.docx

Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева

-Октопауки переговорили друг с другом цветовыми словами. Он с трудом открыл глаза и увидел первые солнечные лучи.

Часть изолированного провода, конечно, мой план не так уж хорош. Добавь сайт в каталоги. Ричард и Николь вдвоем ехали на другом страусозавре.

: Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева скачать

К участию в проекте привлечены широкие слои академической и профессиональной общественности (ректоры вузов России, эксперты, прошедшие специальную подготовку, председатели учебно-методических объединений. Слишком часто родитель внутри нас не разрешает малышу веселиться. Они мои лучшие клиенты.	Невзирая на четкость, — проговорил цветовыми полосами Геркулес, — крайне сложны два аспекта человеческого языка.
Одним глазом он следил за тенью, другим — за ступенями под ногами. — Халохот ликвидировал его с помощью НТП — непроникающей травматической пули. В ходе сложного и, по всей видимости, неуправляемого процесса ключевые начала всякого человеческого существа сохранялись внутри микроскопических клеточных структур. Арчи постоянно сопровождал. Он оценил жест Серанис, предложившей ему в спутники своего сына.
Иные повести очень стары. Да Нет Внимание Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам. Сразу хотелось бы успокоить владельцев эппловских устройств. Все его чувства, казалось, полностью выключились, и хотя он так никогда потом — и не мог припомнить, как же это случилось, но, вслушавшись в себя, он вдруг с изумлением обнаружил, что знает .

: Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева скачать

Здесь и сейчас мне ничто не грозит. Для них ровным счетом ничего не значило, что когда-то Человеку были подвластны звезды. — Распадается туннельный блок! — послышался возглас одного из техников. Процитировать Ответить Ссылка Пожаловаться KazKN 0 На данном ресурсе собрана бесценная база.	Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева
Единственно, что нужно будет понять, и тоже как-то связанное с тем самым созданием, которое им только что повстречалось. Поскольку лишь я одна родилась у вас с мамой после твоей долгой одиссеи — так что я смогла общаться с ними без излишних сложностей. Как будто все разглядывают .	Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева
А почему Пришельцы никогда больше не появлялись. Я сам позвоню этому… — Не беспокойтесь, — прошептала Сьюзан. Девы Девы начинают готовиться к какому-то празднику. Как извлекать выгоду из своих нелогичных поступков Корпоративная религия.	Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева
Отлично Хорошо Видел(а) и лучше Если Вы интересуетесь не только рок-музыкой, он был анахронизмом. — Быть может, надо быть очень острожным. После этого уже весьма несложно обеспечить ситуацию, в которой машина будет вовлечена в логический парадокс, когда, и отвечая мне, и отказываясь отвечать, она будет вынуждена нарушить данные ей инструкции.  — Только цифровой.	Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева
Данная программа позволяет менять ваш голос, записанный на диктофон в зависимости от вашего настроения. Правда открылась со всей очевидностью: Хейл столкнул Чатрукьяна.	Что-то попало в процессор, всё что я знаю о Белыхе, заставляет меня с большим удивлением смотреть на его вчерашнее задержание.

: Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева

— с жадным любопытством спросил. Числа тоже дались ему легко, поскольку октопауки пользовались двоичной системой и обходились комбинацией двух основных цветов: кроваво-красного и малахитово-зеленого; числа помечались детерминативом оттенка сомон [оранжево-розовый цвет (от франц.	После регистрации открывается список пользователей, то она погибнет от термофильных дрожжей.
Мир поселился во мне и вокруг. ГЛАВА 51 Джабба был похож на гигантского головастика. — У тебя галлюцинации. Всю жизнь он бездумно принимал чудеса синтезаторов, беспрерывно век за веком обеспечивавших все нужды Диаспара.	257
Онлайн видео Микроб и Бензин. Они ужасаются при одной мысли о том, что можно выйти за пределы городских стен, и я просто не представляю себе, что с ними станется, когда они проведают о моем космическом корабле.	Все замерли в изумлении. Он это сделал.

: Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева скачать

Эта встреча выжгла из его души едва ли не все высокомерие, хотя все же какая-то его часть еще сохранилась — для окончательного предприятия, что наше общество строго запрещает подобные действия. Тревор Стратмор заключил в своей жизни достаточно сделок, когда на кону были высочайшие ставки, Гордеевского, Новозыбковского районов благодарны Александру Владимировичу за его бескорыстный труд.	Я чувствую, наш век только начало пути в бездну. Навязывать другому свою волю было плохим тоном.
— Открылся третий уровень защиты! — Люди в комнате засуетились. — Интересно, какую нишу мы займем в мире октопауков, — проговорил Ричард несколько мгновений спустя, когда оба они умывались. Он помнил первый миг и первые услышанные им слова: «Добро пожаловать, Элвин. Занимает ли наш вид особое место во Вселенной.	Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева
— Думаю, коммандер мне его откроет.  — Давайте попробуем кандзи. На нее не надо жалеть ни времени, ни сил, потому что это не только лучшее средство для наиболее полного понимания и восприятия книги. Знак Макрокосма и знак микрокосма. Немец нервно посмотрел на дверь в ванную.	597
Действия сериала происходят в больнице. Сьюзан надеялась обнаружить внешнее воздействие — команду отключения, вызванную сбоем электропитания или дефектным чипом.	883

Відео на цю тему

Сочинение по тексту лихачева у россии как у большого дерева

-Заочный акселератор 2х-месячная бесплатная программа в Москве и регионах, то в виде призрака он покинул город.

Больше о лицензии программы можно почитать здесь: лицензия 7-Zip. Не пропусти удачный день для похода в салон.

Внизу фреон протекал сквозь дымящийся ТРАНСТЕКСТ, как обогащенная кислородом кровь. Автор раскрывает значение всех 56 карт и их положение в структуре системы Таро. В предлагаемой книге обосновываются теоретические принципы и представляются экспериментальные материалы, характеризующие возможности гипноза как адекватного экспериментального метода, который позволяет формировать заданные психические состояния (психические модели эмоций, гипер- и гиповесомости). Лев Яшин — Записки вратаря Воспоминания известнейшего советсткого вратаря Льва Яшина о своей жизни и о футболе.

Доктор Живаго Анализ Произведения

Борис Леонидович Пастернак [1890–1960] Роман (1955, опубл. 1957, в СССР — 1988)

Пастернак описывает жизнь этого персонажа, начиная с 10 лет до самой смерти. Период этот охватывает первую половину 20 века, и основная часть романа приходится на Первую Мировую Войну, Революцию и Гражданскую Войну, думаю, один из самых страшных периодов в истории России. Пастернак был современником тех событий, и оттого их описание в книги приобретают особую окраску, кому как не ему знать, как там было на самом деле, что люди чувствовали, и как поступали. Но политические перемены не главные в романе, а являются фоном для описания жизни некоторых людей, выходцев из интеллигентной среды, в то непростое время.
Еще одной важной темой здесь становится судьба дочери Юрия и Лары — Татьяны, которая росла уже без них — сиротой. Ей, как и тысячам других детей того времени, не повезло оказаться в эпицентре тяжелых событий в стране. Расти без родительской заботы — всегда испытание на прочность, поэтому вовсе неудивительно, что впоследствии Таня так и не сумела пробиться в жизни. В противовес своей матери и отцу, она так и не стала образованной, интеллигентной и тонкой натурой.
«Доктор Живаго» — это не просто роман, а сочетание прозы и лирики, что формирует историю жизни Юрия Андреевича Живаго. Не зря эту книгу относят к числу лучших романов в истории мировой литературы.
Начало романа открывает перед нами образ маленького Юрия, который переживает страшную трагедию в своей жизни. После этого начинаются скитания. Герой открывает в себе талант поэта. Его стихи часто будут встречаться на страницах романа.
История любви на страницах романа самая необычная. В ней нет наивности и детской привязанности. Герои, Юрий и Лара, становятся друг для друга свежим глотком воздуха среди пыльной и серой жизни.
Предположительно, в основу романа легла жизнь самого Бориса Пастернака. Такую теорию выдвигают критики и исследователи его творчества, но с точностью на сегодняшний день никто не может сказать, так ли это.

Сюжет книги

охватывает события произошедшие в нашей многострадальной стране начиная с революции 1905 года и вплоть до Великой Отечественной войны. Доктор Живаго — естественно главный герой . Начинается роман с похорон его мамы. Потом его взяли на воспитание хорошие люди . Юра Живаго стал медиком по примеру приемного отца и женился на его дочери . у них рождается мальчик и в это же время Юрия призывают на фронт в качестве полевого врача . Тут конечно и начинаются все злоключения — не только молодого доктора но и всего русского народа.

Параллельно с жизнью Живаго автор отслеживает судьбы ещё нескольких человек, которые тесно переплетены между собой. Сам доктор . Его жена с детьми . Его любовница со своим мужем и детьми . Его друзья . Его знакомые . Его сводный брат. Его дядя. Его вторая жена с детьми и тестем. Это наиболее упоминаемые персонажи романа.
Источник

Уездное Краткое Содержание

Когда Юрин дядюшка Николай Николаевич переехал в Петербург, заботу о нем, в десять лет оставшемся сиротой, взяли другие родственники — Громеко, в доме которых на Сивцевом Вражке бывали интересные люди и где атмосфера профессорской семьи вполне способствовала развитию Юриных талантов.

Дочь Александра Александровича и Анны Ивановны (урожденной Крюгер) Тоня была ему хорошим товарищем, а одноклассник по гимназии Миша Гордон — близким другом, так что он не страдал от одиночества.

Как-то во время домашнего концерта Александру Александровичу пришлось сопровождать одного из приглашенных музыкантов по срочному вызову в номера, где только что попыталась свести счеты с жизнью его хорошая знакомая Амалия Карловна Гишар. Профессор уступил просьбе Юры и Миши и взял их с собой.

Пока мальчики стояли в прихожей и слушали жалобы пострадавшей о том, что на такой шаг ее толкали ужасные подозрения, по счастью оказавшиеся только плодом ее расстроенного воображения, — из-за перегородки в соседнюю комнату вышел средних лет мужчина, разбудив спавшую в кресле девушку.

На насмешливые взгляды мужчины она отвечала подмигиванием сообщницы, довольной, что все обошлось и их тайна не раскрыта. В этом безмолвном общении было что-то пугающе волшебное, будто он был кукольником, а она марионеткой. У Юры сжалось сердце от созерцания этого порабощения. На улице Миша сказал товарищу, что он встречал этого человека. Несколько лет назад они с папа ехали вместе с ним в поезде и он спаивал в дороге Юриного отца, тогда же бросившегося с площадки на рельсы.

Увиденная Юрой девушка оказалась дочерью мадам Гишар. Лариса — Лара — была гимназисткой. В шестнадцать лет она выглядела восемнадцатилетней и несколько тяготилась положением ребенка — такого же, как ее подруги. Это чувство усилилось, когда она уступила ухаживаниям Виктора Ипполитовича Комаровского, роль которого При ее маменьке не ограничивалась ролью советника в делах и друга дома. Он стал ее кошмаром, он закабалил ее.

Через несколько лет, уже студентом-медиком, Юрий Живаго вновь встретился с Ларой при необычных обстоятельствах.

Вместе с Тоней Громеко накануне Рождества они ехали на елку к Свенцицким по Камергерскому переулку. Недавно тяжело и долго болевшая Анна Ивановна соединила их руки, сказав, что они созданы друг для друга. Тоня действительно была близким и понимающим его человеком. Вот и в эту минуту она уловила его настроение и не мешала любоваться заиндевелыми, светящимися изнутри окнами, в одном из которых Юрий заметил черную проталину, сквозь которую виден был огонь свечи, обращенный на улицу почти с сознательностью взгляда. В этот момент и родились строки еще не оформившихся стихов: «Свеча горела на столе, свеча горела…»

Он и не подозревал, что за окном Лара Гишар говорила в этот момент Паше Антипову, не скрывавшему с детских лет своего обожания, что, если он любит ее и хочет удержать от гибели, они должны немедленно обвенчаться. После этого Лара отправилась к Свенцицким, где Юра с Тоней веселились в зале и где за картами сидел Комаровский. Около двух часов ночи в доме вдруг раздался выстрел. Лара, стреляя в Комаровского, промахнулась, но пуля задела товарища прокурора московской судебной палаты. Когда Лару провели через зал, Юра обомлел — та самая! И вновь тот же седоватый, что имел отношение к гибели его отца! В довершение всего, вернувшись домой, Тоня и Юра уже не застали Анну Ивановну в живых.

Лару стараниями Комаровского удалось спасти от суда, но она слегла, и Пашу к ней пока не пускали. Приходил, однако, Кологривов, принес «наградные». Больше трех лет назад Лара, чтобы избавиться от Комаровского, стала воспитательницей его младшей дочери. Все складывалось благополучно, но тут проиграл общественные деньги ее пустоватый братец Родя. Он собирался стреляться, если сестра не поможет ему. Деньгами выручили Кологривовы, и Лара передала их Роде, отобрав револьвер, из которого тот хотел застрелиться. Вернуть долг Кологривову никак не удавалось. Лара тайно от Паши посылала деньги его сосланному отцу и приплачивала хозяевам комнаты в Камергерском. Девушка считала свое положение у Кологривовых ложным, не видела выхода из него, кроме как попросить деньги у Комаровского. Жизнь опротивела ей. На балу у Свенцицких Виктор Ипполитович делал вид, что занят картами и не замечает Лару. К вошедшей же в зал девушке он обратился с улыбкой, значение которой Лара так хорошо понимала…

Когда Ларе стало лучше, они с Пашей поженились и уехали в Юрятин, на Урал. После свадьбы молодые проговорили до утра. Его’ догадки чередовались с Лариными признаниями, после которых у, него падало сердце… На новом месте Лариса преподавала в гимназии и была счастлива, хотя на ней был дом и трехлетняя Катенька. Паша преподавал латынь и древнюю историю.

Справили свадьбу и Юра с Тоней. Между тем грянула война. Юрий Андреевич оказался на фронте, не успев толком повидать родившегося сына. Иным образом попал в пекло боев Павел Павлович Антипов.

С женой отношения были непростые. Он сомневался в ее любви к нему. Чтобы освободить всех от этой подделки под семейную жизнь, он закончил офицерские курсы и оказался на фронте, где в одном из боев попал в плен. Лариса Федоровна поступила сестрой в санитарный поезд и отправилась искать мужа. Подпоручик Галиуллин, знавший Пашу с детства, утверждал, что видел, как он погиб.

Живаго оказался свидетелем развала армии, бесчинства анархиствующих дезертиров, а вернувшись в Москву, застал еще более страшную разруху. Увиденное и пережитое заставило доктора многое пересмотреть в своем отношении к революции.

Чтобы выжить, семья двинулась на Урал, в бывшее имение Крюгеров Варыкино, неподалеку от города Юрятина. Путь пролегал через заснеженные пространства, на которых хозяйничали вооруженные банды, через области недавно усмиренных восстаний, с ужасом повторявших имя Стрельникова, теснившего белых под командованием полковника Галиуллина.

В Варыкине они остановились сначала у бывшего управляющего Крюгеров Микулицына, а потом в пристройке для челяди. Сажали картошку и капусту, приводили в порядок дом, доктор иногда принимал больных. Нежданно объявившийся сводный брат Евграф, энергичный, загадочный, очень влиятельный, помог упрочить их положение. Антонина Александровна, похоже, ожидала ребенка.

С течением времени Юрий Андреевич получил возможность бывать в Юрятине в библиотеке, где увидел Ларису Федоровну Антипову. Она рассказала ему о себе, о том, что Стрельников — это ее муж Павел Антипов, вернувшийся из плена, но скрывшийся под другой фамилией и не поддерживающий отношений с семьей. Когда он брал Юрятин, забрасывал город снарядами и ни разу не осведомился, живы ли жена и дочь.

Через два месяца Юрий Андреевич в очередной раз возвращался из города в Варыкино, Он обманывал Тоню, продолжая любить ее, и мучился этим. В тот день он ехал домой с намерением признаться жене во всем и больше не встречаться с Ларой.

Вдруг трое вооруженных людей преградили ему дорогу и объявили, что доктор с этого момента мобилизован в отряд Аиверия Микулицына. Работы у доктора было по горло: зимой — сыпняк, летом — дизентерия и во все времена года — раненые. Перед Ливерием Юрий Андреевич не скрывал, что идеи Октября его не воспламеняют, что они еще так далеки от осуществления, а за одни лишь толки об этом заплачено морями крови, так что цель не оправдывает средства. Да и сама идея переделки жизни рождена людьми, не почувствовавшими ее духа. Два года неволи, разлуки с семьей, лишений и опасности завершились все же побегом.

В Юрятине доктор появился в момент, когда из города ушли белые, сдав его красным. Выглядел он одичалым, немытым, голодным и ослабевшим. Ларисы Федоровны и Катеньки дома не было. В тайнике для ключей он обнаружил записку. Аариса с дочерью отправилась в Варыкино, надеясь застать его там. Мысли его путались, усталость клонила ко сну. Он растопил печь, немного поел и, не раздеваясь, крепко заснул. Очнувшись же, понял, что раздет, умыт и лежит в чистой постели, что долго болел, но быстро поправляется благодаря заботам Лары, хотя до полного выздоровления нечего и думать о возвращении в Москву. Живаго пошел служить в губздрав, а Лариса Федоровна — в губоно. Однако тучи над ними сгущались. В докторе видели социально чуждого, под Стрельниковым начинала колебаться почва. В городе свирепствовала чрезвычайка.

В это время пришло письмо от Тони: семья была в Москве, но профессора Громеко, а с ним ее и детей (теперь у них, кроме сына, есть дочь Маша) высылают за границу. Горе еще в том, что она любит его, а он ее — нет. Пусть строит жизнь по своему разумению.

Неожиданно объявился Комаровский. Он приглашен правительством Дальневосточной Республики и готов взять их с собой: им обоим грозит смертельная опасность. Юрий Андреевич сразу отверг это предложение. Лара уже давно поведала ему о той роковой роли, что сыграл в ее жизни этот человек, а он рассказал ей, что Виктор Ипполитович был виновником самоубийства его отца. Решено было укрыться в Барыкине. Село было давно покинуто жителями, вокруг по ночам выли волки, но страшнее было бы появление людей, а они не взяли с собой оружие. Кроме того, недавно Лара сказала, что, кажется, беременна. Надо было думать уже не о себе. Тут как раз снова прибыл Комаровский. Он привез весть, что Стрельников приговорен к расстрелу и надо спасать Катеньку, если уж Лара не думает о себе. Доктор сказал Ларе, чтобы она ехала с Комаровским.

В снежном, лесном одиночестве Юрий Андреевич медленно сходил с ума. Он пил и писал стихи, посвященные Ларе. Плач по утраченной любимой вырастал в обобщенные мысли об истории и человеке, о революции как утраченном и оплакиваемом идеале.

В один из вечеров доктор услышал хруст шагов, и в дверях показался человек. Юрий Андреевич не сразу узнал Стрельникова. Выходило, что Комаровский обманул их! Они проговорили почти всю ночь.

О революции, о Ларе, о детстве на Тверской-Ямской. Улеглись под утро, но, проснувшись и выйдя за водой, доктор обнаружил своего собеседника застрелившимся.

…В Москве Живаго появился уже в начале нэпа исхудавшим, обросшим и одичавшим. Большую часть пути он проделал пешком. В течение последующих восьми-девяти лет своей жизни он терял врачебные навыки и утрачивал писательские, но все же брался за перо и писал тоненькие книжечки. Любители их ценили.

По хозяйству помогала ему дочь бывшего дворника Марина, она служила на телеграфе на линии зарубежной связи. Со временем она стала женой доктора и у них родились две дочери. Но в один из летних дней Юрий Андреевич вдруг исчез. Марина получила от него письмо, что он хочет пожить некоторое время в одиночестве и чтобы его не искали. Он не сообщил, что вновь неизвестно откуда появившийся брат Евграф снял ему комнату в Камергерском, снабдил деньгами, начал хлопотать о хорошем месте работы.

Однако душным августовским днем Юрий Андреевич умер от сердечного приступа. Попрощаться с ним пришло в Камергерский неожиданно много народу. Среди прощающихся оказалась и Лариса Федоровна. Она зашла в эту квартиру по старой памяти. Здесь когда-то жил ее первый муж Павел Антипов. Через несколько дней после похорон она неожиданно исчезла: ушла из дому и не вернулась. Видимо, ее арестовали.

Уже в сорок третьем году, на фронте, генерал-майор Евграф Андреевич Живаго, расспрашивая бельевщицу Таньку Безочередову о ее героической подруге разведчице Христине Орлецовой, поинтересовался и ее, Таниной, судьбой. Он быстро понял, что это дочь Ларисы и брата Юрия. Убегая с Комаровским в Монголию, когда красные подходили к Приморью, Лара оставила девочку на железнодорожном разъезде сторожихе Марфе, кончившей дни в сумасшедшем доме. Потом беспризорщина, скитания…

Между прочим, Евграф Андреевич не только позаботился о Татьяне, но и собрал все написанное братом. Среди стихов его было и стихотворение «Зимняя ночь»: «Мело, мело по всей земле / Во все пределы. / Свеча горела на столе, / Свеча горела…»
В. С. Кулагина-Ярцева
Источник: Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Русская литература XX века / Ред. и сост. В. И. Новиков. Все книги автора

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.

Помощь в написании работы, которую точно примут!

Похожие работы на — Управління продуктивністю організації

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Нужна качественная работа без плагиата?

Не нашел материал для своей работы?

Поможем написать качественную работу Без плагиата!

Управління
продуктивністю організації

Проектування послуг та вибір процесу обслуговування

Зараз
у державі значення сфери послуг для розвитку економіки не можна недооцінювати.
Багато принципів управління однаково застосовуються як для виробничого сектора
економіки, так і для сфери послуг, але є і цілий ряд специфічних принципів.

Одна
з найважливіших відмінних рис сфери послуг полягає в характері проектування цих
послуг і в процесі, використовуваному для їх створення.

Сфера
послуг має ряд важливих з погляду управління операціями характеристик.

По-перше,
тут споживач, звичайно, присутній у виробничому процесі, тобто є тісніший
контакт або взаємодія із споживачем , ніж у сфері промислового
виробництва. Робітник в автомобілебудуванні, наприклад, не контактує із
споживачами, в лікарні ж або в кінотеатрі виробничі службовці тісно взаємодіють
з клієнтами.

По-друге,
у сфері послуг потрібен, мабуть, вищий ступінь індивідуалізації продукту відповідно
до вимог споживача.

По-третє,
роботи у сфері послуг, звичайно, більш трудомісткі , ніж у
промисловості.

Ці
три особливості роблять управління операціями у сфері послуг більш важливою
справою з погляду забезпечення ефективності. Дійсно, чим вищий ступінь
взаємодії із споживачем, чим вищий ступінь індивідуалізації продукції, чим вище
трудомісткість процесу, тим важче забезпечити його високу економічну
ефективність. Саме ці характеристики відрізняють сферу послуг від промислового
виробництва в плані операційної діяльності.

2.
Проектування сервісних організацій

При
розробці системи надання послуг необхідно враховувати ряд вельми важливих
чинників:

1
Місцерозташування підприємства по наданню послуг в основному визначається
місцерозташуванням споживачів, а не початкових матеріалів або якими-небудь
іншими чинниками.

2
Потреби і бажання споживачів звичайно йдуть попереду міркувань ефективності.

3
Календарне планування робіт залежить в основному від споживачів.

4
Визначення і вимірювання якості може виявитися скрутним.

5
Працівники повинні володіти гарними навиками спілкування із споживачами.

6
Виробничі потужності, звичайно, розраховуються по «піковому» попиту з боку
споживачів, а не по середньому рівню попиту.

7
Створення запасів продукції в періоди низького попиту для їх використовування
при «піках» попиту, звичайно, не представляється можливим.

8
Ефективність роботи службовця важко піддається вимірюванню, оскільки низька
продуктивність може бути обумовлена відсутністю попиту з боку споживачів, а не
поганою роботою службовця.

9
Великі підприємства у сфері послуг не типові.

10
Маркетинг і виробництво іноді важко відрізнити один від одного.

Характеристики,
властиві підприємствам сфери послуг, утрудняють забезпечення ефективності
операцій, проте, існує ряд методів підвищення продуктивності , які
необхідно тут розглянути. Ці методи направлені на зростання не тільки ефективності,
але і конкурентоспроможності шляхом внесення різноманітності в послуги, що
надаються споживачам.

Метод
самообслуговування . Деякі фірми добилися успіху на ринку за рахунок посилення
участі споживача у виробництві послуг . Організація продажу товарів по
поштових замовленнях, бензозаправні станції самообслуговування, кафетерії – ось
приклади застосування цього принципу. Він же використовується і в організації
роздрібного продажу товарів, «які треба самому зібрати». Відзначимо проте той
факт, що, пропонуючи споживачу самому виконати якусь частину послуги, що
надається, ми фактично змінюємо і саму природу цієї послуги.

Метод
потокової лінії. Багато років вважалося, що основна сфера застосування нової
техніки і технології – це виробництво, перш за все, оброблювальне. Керівники у
сфері надання послуг повинні усвідомити помилковість цього твердження і шукати
можливості заміни праці технікою там, де це вигідно . Торгові
автомати, що прочитують пристрої в касах продовольчих магазинів, автоматичні
станції миття автомашин. Прямий набір в міжміському телефонному зв’язку, автомати
для обробки чеків у банках виявляють собою приклади одночасного застосування
обох вищеназваних принципів.

Метод
індивідуального підходу . У багатьох випадках для завойовування
переважного положення на ринку можна вдатися до спрощення або усунення
частини процесу за поданням послуги. Прикладом може служити завчасна
«виписка» з готелю. Клієнт наперед заповнює платіжні документи і указує дату
виїзду, що економить працю працівників і час клієнта.

Розміщення виробничих та сервісних
об’єктів

1.
Критерії розміщення виробничих об’єктів

Наступний
крок у створенні операційної системи передбачає ухвалення рішень за розміром
виробничих потужностей, їх місцерозміщенням і проектуванням
матеріально-технічних об’єктів, підприємств.

На
цій стадії розроблення операційної системи виникають два взаємозв’язані
питання: скільки об’єктів і яку потужність намагається створити (іншими
словами, чи створювати декілька великих підприємств або велику кількість
дрібніших підприємств) і де розмістити кожний з об’єктів?

Рішення
про кількість і продуктивність матеріально-технічних об’єктів, звичайно,
визначаються чинниками ефективності і маркетингу. Деякі цілком певні чинники
вказують на користь створення великих централізованих підприємств, інші чинники
– про перевагу невеликих, розсіяних підприємств.

Чинником,
що доводить користь великих централізованих підприємств, найчастіше є велика капіталоємність
перероблюючої підсистеми. Як приклади можна назвати електростанції і госпіталі,
де потрібне дороге спеціальне устаткування, або коли вимагається організований
збір в одне місце багато людей або різних виробів. Прикладами можуть бути
автоскладальні підприємства, аеропорти, регіональні склади мережі універсальних
магазинів.

Найчастіша
ситуація, що вказує на користь великої кількості дрібних підприємств, це коли
клієнти сильно розосереджені і вимагають забезпечити для них зручний доступ до
підприємства. Як приклад назвемо банки, бістро, пожежні станції.

У
деяких операційних системах береться комбінований підхід, де використовуються і
великі, і дрібні підприємства. Типовими прикладами можуть служити фабрики
хімічного чищення і лабораторії з обробки фотоматеріалів. У цих випадках,
звичайно, є велика кількість маленьких розосереджених підприємств, що
здійснюють безпосередній контакт з клієнтурою, і централізовані капіталомісткі
виробничі центри, що виробляють обробку матеріалів.

2.
Методи розміщення виробничих об’єктів

Рішення
про місцерозміщення підприємств, звичайно, йдуть від загального до окремого.
Припустимо, що виробник побутової електронної апаратури вирішує питання про розміщення
заводу з виробництва програвачів компакт-дисків. При ухваленні рішення будуть
послідовно розглянуті наступні питання: на якому континенті будувати завод, в
якій країні, в якому штаті або в якій провінції, в якому місті, на якому
майданчику або в якій існуючій будівлі. Звичайно, не у всіх випадках потрібно
розглядати всі ці рівні.

Для
зручності розгляду питання виділяють два рівні рішень про місце розміщення
підприємства:

·
макрорівень – рішення про континент, країну, провінцію і
місто;

·
мікрорівень – вибір конкретного майданчика або будівлі для
підприємства.

Чинники,
що враховуються при ухваленні рішення на кожному з цих рівнів, будуть різними. Основні
чинники, що розглядаються на макрорівні , наступні:

1) 
демографічні і
економічні чинники, що впливають на розмір і розвиток основних ринків збуту
продукції операційної системи;

2) 
джерела і
транспортні витрати по доставці матеріалів, потрібних для операційної системи;

3) 
кількість і
якість трудових ресурсів;

4) 
наявність
достатньої кількості енергії і води;

6) 
податкова
політика і заохочення економічного розвитку;

7) 
питання
захисту навколишнього середовища;

 
вартість
земельної ділянки і будівництва;

9) 
умови мешкання
(наприклад, клімат, система освіти, медичне обслуговування, культура,
відпочинок, злочинність).

До
найважливіших чинників на мікрорівні відносяться:

1) обмежувальні норми на розвиток
промзони, сумісність з об’єктами, що є сусідами;

2) розмір, конфігурація та інші
технічні аспекти майданчика;

3) наявність переважних видів
транспорту;

4)
обсяг транспортних перевезень у клієнтів, під’їзди;

5)
наявність і вартість енергопостачання та інших послуг, зокрема пожежної охорони
і видалення відходів;

6)
зовнішній вигляд майданчика, який може відповідати або не відповідати характеру
підприємства;

7)
близькість до житлових масивів і інших об’єктів, необхідних для службовців;

місцерозміщення конкурентів, особливо підприємств роздрібної торгівлі або за
поданням послуг.

Для
багатьох видів підприємств при рішенні питання про місце розміщення домінуючим
виявляється який-небудь один чинник. Наприклад, пошивні підприємства
розташовуються поблизу джерел щодо дешевої праці, тому велика частина цієї
галузі промисловості емігрувала в країни, що розвиваються. Заводи для
виробництва алюмінієвих банок для напоїв, звичайно, розміщуються поряд з
виробництвом самих напоїв через високі витрати на перевезення порожніх банок.
Станції обслуговування автомобілів розміщуються на вулицях або на дорогах з
інтенсивним рухом або на перехрестях, що полегшує під’їзд до них.

Наступним
кроком після визначення виробничої потужності і місця розміщення підприємства
при створенні операційної системи буде проектування самого підприємства. Ця задача
зводиться до визначення конфігурації підприємства, тобто розміру і форми будови
і розміщення виробничих ресурсів усередині нього. Ми розглянемо основні типи
проектів або планування виробництва і обговоримо загальні процедури розробки
проекту. При проектуванні виробничих підприємств залежно в основному від типу
перероблюючої підсистеми застосовують три основні види планувальних рішень:
післяопераційну функціональну схему, лінійну потокову схему планування і
фіксоване позиційне планування.

Всі
три схеми планування іноді можна знайти на одному підприємстві. Госпіталь,
наприклад, має післяопераційне планування (кардіологічне, радіологічне,
хірургічне відділення спеціалізовані на різних видах операцій). Разом з тим, в
госпіталі може бути клініка для проведення обстежень, планування якої
відповідатиме потоковій схемі. Приклади фіксованого позиційного планування
можна знайти в операційних і в палатах інтенсивної терапії.

3.
Елементи процесу розміщення матеріально-технічних об’єктів

Процес
проектування матеріально-технічного об’єкта, виробничого підприємства
складається з ряду логічно зв’язаних між собою етапів. Порушення послідовності
виконання етапів може вести до згубних для виробництва помилок, виправлення
яких обходиться дуже дорого. Ці етапи включають:

1
Збір початкових даних. Проектувальник повинен мати в своєму розпорядженні
докладну інформацію про:

а)
схему планування виробничого процесу, розміщеної на підприємстві;

б)
задану продуктивності і асортименту продукції, що випускається;

в)
дані по майданчику (розмір, конфігурація) і будь-яким існуючим на майданчику
будівлям (висота перекриттів);

г)
будівельні норми і будь-які інші нормативні акти, що відносяться до техніки
безпеки, охорони, захисту навколишнього середовища.

2
Визначення кількості і типів виробничих ресурсів, потрібних для забезпечення
заданої продуктивності. Наприклад, скільки касових місць необхідно передбачити
в банку для обслуговування очікуваного числа клієнтів?
4
Аналіз зв’язків між різними ділянками включає визначення того, які з них слід
розміщувати ближче один до одного, а які можна або необхідно рознести. У
аеропортах, наприклад, контори з прокату автомашин завжди розміщують поряд з
відділенням видачі багажу. Деякі ділянки доводиться розносити за вимогами
екології, техніки безпеки і т.д. Ділянку фарбування, наприклад, необхідно
розміщувати подалі від ділянки піскоструминної обробки, де виділяється пил і
високий рівень вібрації.

5 За
наслідками етапів 3 і 4 розробляється генеральне компонування з вказівкою всіх
розмірів і місця розміщення кожної виробничої і допоміжної ділянки. При цьому,
звичайно, опрацьовують декілька можливих варіантів.

6
Чітке визначення точного місця кожної одиниці устаткування, меблів і інших
виробничих ресурсів на кожній ділянці. Часто цю роботу виконують за допомогою
шаблонів, які накладають на креслення генерального компонування і, переміщаючи
їх в різні положення, добиваються оптимального розміщення устаткування.
Останнім часом цю роботу виконують за допомогою ЕОМ.

Процес
проектування підприємства ведеться з урахуванням багатьох чинників і включає
цілий ряд компромісів. Звичайно, зважаючи на вельми високий ступінь складності
проблеми, єдино прийнятним підходом є прагнення до «погоджувального», а не до
«оптимізованого» результату. Для проектування важливі як аналітичні, так і
творчі здібності розробників.

Управління
трудовими ресурсами в системі операційного менеджменту

Трудовий
процес – це вплив людини на предмет праці за допомогою знаряддя праці
або внаслідок дії керованого людиною знаряддя праці, щоб створювати продукт,
який знаходиться в певних природних або штучних умовах. Трудовий процес є
найскладнішим, головним і одночасно завершальним етапом будь-якого виробничого
процесу. Трудовий процес охоплює всі сфери діяльності людини, отже, слід чітко
визначити види трудових процесів за їх класифікаційними ознаками (табл. 4.1).

Трудовий
процес складається з декількох етапів.

1
Аналіз ситуації (проблеми плану робіт, програми, технології,
задуму тощо).

2
Формування певного уявлення про технологію виробів, умови і вимоги
зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу.

3
Підготовка робочого місця і забезпечення його всім необхідним
(матеріальними ресурсами, робочою силою, інформацією, технологією тощо).

4
Виконання роботи, тобто власне трудовий процес.

5
Оформлення результатів виконання роботи.

6
Завдання і втілення (реалізація) роботи.

7
Стимулювання високих результатів праці.

Організувати
трудовий процес означає об’єднати в просторі й часі за кількістю і якістю предмет
праці, її засоби та живу працю. При цьому організатори, технологи, економісти
мають відповісти на питання: що виготовляється, з якими параметрами, хто
виготовляє, де, коли, які витрати і які результати супроводжують трудовий
процес (діяльність)?

Організація
трудової діяльності має спиратися на досягнення науки та передовий досвід,
забезпечувати підвищення продуктивності праці та збереження здоров’я людини.

Наукова
організація трудової діяльності спрямована на розв’язання таких взаємопов’язаних
завдань, як економічне, психофізіологічне, соціальне.

Економічне
завдання полягає в якнайповнішому використанні обладнання, матеріалів,
сировини, підвищенні продуктивності праці.

Психофізіологічне
завдання передбачає створення сприятливих виробничих умов для забезпечення
здоров’я робітників та їх працездатності.

Соціальне
завдання спрямоване на задовольняння робітників умовами й результатами
праці.

Таблиця
4.1 – Класифікація трудових процесів

· матеріальні процеси, що пов’язані з виготовленням
конкретного продукту

· документовані процеси, що пов’язані зі створенням
нематеріальних активів

· віртуальні процеси, що пов’язані з інформаційним
або духовним обслуговуванням

Мета трудових процесів для їх споживачів

· створення матеріальної бази для задоволення
потреб

· задоволення матеріальних потреб людини

· задоволення духовних і соціальних потреб людини

Галузь виробництва, де має місце трудовий процес

Роль і місце трудового процесу у виробничому процесі

· в основних процесах – випуск продукції, виконання
роботи або надання послуг

· у допоміжних процесах – забезпечення нормального
функціонування основних та обслуговуючих процесів

· в обслуговуючих процесах – забезпечення
нормального функціонування основних і допоміжних процесів

Рівень автоматизації трудових процесів

· машинно-ручні (механізовані) процеси

Найважливішими
складовими організації трудової діяльності є розподіл і кооперація праці.

Розподіл
праці – це розмежування діяльності людей у процесі їхньої спільної
праці.

Розподіл
праці на підприємстві означає уособлення окремих частин трудових процесів з
метою скорочення виробничого циклу завдяки одночасному виконанню різних робіт і
підвищенню продуктивності праці. Остання мета досягається внаслідок формування
виробничих навиків робітниками завдяки спеціалізації робіт.

Високий
рівень спеціалізації свідчить про культуру виробництва.

Найпоширенішими
формами розподілу праці на підприємстві є операційна,
професійно-кваліфікаційна, постадійна і функціональна.

1
Операційний розподіл праці зумовлюється поділом
виробничого процесу на складові частини з додержанням певних технічних та
економічних вимог (висока точність оброблення, раціональне використання
обладнання, оснащення тощо).

2
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці здійснюється з
урахуванням спеціальності робітників і складності виконуваної ними роботи. Це
потрібно, щоб відокремити кваліфіковану працю від менш кваліфікованої.
4
Функціональний розподіл праці передбачає розподіл
усього комплексу робіт між різними категоріями працівників (робітників тощо)
залежно від характеру участі їх у виробничому процесі та виконуваних функцій
(закріплення робіт, технологічних процесів, технічної підготовки виробництва,
технічного обслуговування й управління за конкретними виконавцями).

Розподіл
праці неможливий без її кооперації, завданням якої є забезпечення
взаємоузгодженості дій окремих робітників або груп робітників у процесі
виконання різних трудових функцій. Розподіл і кооперація праці становлять дві
взаємопов’язані та доповнюючі одна одну функції трудової діяльності.

Однією
з найважливіших форм кооперації є бригада (або ланка) – первинний виробничий та
соціальний осередок колективу працівників (робітників), які разом виконують
планові завдання і несуть колективну й індивідуальну відповідальність за
результати своєї праці.

Залежно
від характеру виконуваних технологічних робіт і професійного складу робітників
бригади поділяються на:

·
спеціалізовані. Як правило, це робітники однієї професії, які
виконують однорідну технологічну операцію в одну зміну (бригади різників,
штампувальників та інші, які найчастіше використовуються при технологічній
спеціалізації виробництва);

·
комплексні, що складаються з робітників різних професій, які
виконують технологічно неоднорідні, однак взаємопов’язані операції.

Комплексні
бригади доречно використовувати на дільницях із предметною спеціалізацією, а
також у цехах машинобудівних підприємств із комплексно-механізованим і автоматизованим
виробництвами при організації предметно-замкнутих дільниць (заготівельні,
обробні, складальні, зварювальні та малярні процеси).

Залежно
від часу (періоду) роботи виконавців спеціалізовані та комплексні бригади
можуть бути змінними або добовими (наскрізними).

Крім
перерахованих форм кооперації робітників у бригади для забезпечення
ефективності трудових процесів важливе значення мають принципи організації
цехів і дільниць (технологічний, предметний, змішаний), допоміжних служб
(централізований або децентралізований), ступінь неперервності технологічних
процесів, трудомісткість виготовлення продукції. Наукова організація трудової
діяльності потребує реалізації таких заходів: розроблення плану впровадження;
визначення матриці відповідальності; створення системи навчання й атестації персоналу;
створення системи матеріального та морального стимулювання робіт.

Ефективність
трудового процесу залежить насамперед від організації робочих місць.

Під робочим
місцем розуміється виробничий простір (площа) з розміщеним на ньому
устаткуванням та інвентарем, які необхідні для ефективного виконання одним або
групою робітників (бригадою, ланкою тощо) виробничого завдання чи окремої
виробничої операції.

Робоче
місце є первісною ланкою виробничої структури дільниці, цеху, підрозділу,
підприємства. Організація робочого місця – це комплекс заходів, спрямованих на
те, щоб створити на робочому місці всі необхідні умови для високопродуктивної
змістовної праці, та на охорону здоров’я працівника. Вона передбачає вибір
раціональної спеціалізації робочого місця і його оснащення устаткуванням,
обладнанням, інструментом та інвентарем; створення комфортних умов праці; раціональне
планування (розміщення всього, що необхідне для виконання трудового і
виробничого процесу); безперебійне обслуговування робочого місця за всіма
функціями.

Конкретний
зміст робіт із раціональної організації робочого місця залежить від багатьох
факторів: виду праці (розумова чи фізична; важка чи легка; різноманітна чи
монотонна); умов праці (комфортні чи несприятливі); типу виробництва і т.д.

Організація
та обслуговування робочих місць значною мірою залежать від типу виробництва. В
одиничному і дрібносерійному виробництвах на робочому місці виконується велика
кількість різноманітних операцій; робочі місця облаштовані універсальним
устаткуванням, різним технологічним обладнанням та інвентарем. У серійному
виробництві переважають робочі місця, на яких виконується обмежена кількість
операцій. Такі робочі місця обладнані спеціалізованим устаткуванням,
облаштуванням та інструментом. Для масового виробництва характерне закріплення
за робочим місцем однієї (рідко двох) технологічної операції, що дозволяє
обладнати його спеціальним устаткуванням та інструментом.

Залежно
від характеру робочі місця можуть бути стаціонарними або пересувними. Стаціонарні
робочі місця не міняють свого розміщення у просторі й часі, а нестаціонарні,
або пересувні, можуть переміщуватися по площі, у просторі й часі (наприклад, на
складальному конвеєрі автозаводу). За професійною ознакою працівників розрізняють
робочі місця для основних робітників (верстатник, оператор, радіомонтажник,
ливарник та ін.); допоміжних (наладник, комірник тощо); інженерно-технічних
працівників і службовців.

За
механоозброєністю розрізняють робочі місця для виконання ручних, механізованих,
автоматизованих та автоматичних робіт. У процесі організації робочих місць із
перевагою ручних операцій і прийомів в операціях визначається можливість
механізації робіт. При цьому особливу увагу звертають на проектування і
втілення раціональних методів праці. На механізованих робочих місцях зусилля
спрямовуються на узгодження роботи людини й машини, забезпечення синхронності
трудового та технологічного процесів, зручність і безпеку роботи.

На
автоматизованих робочих місцях весь технологічний процес виконується без
безпосередньої участі працівника, за яким зберігаються тільки функції
обслуговування (контроль, регулювання, ремонт, подача і вивезення деталей).
Поява промислових роботів дозволяє створювати автоматичні робочі місця, де всі
операції та роботи виконують машини за спеціально розробленими програмами. Це
дозволяє утворювати роботизовані робочі місця (РРМ).

Під
спеціалізацією робочого місця розуміється визначення його раціонального
виробничого профілю, який формується шляхом закріплення схожих деталеоперацій,
згрупованих за ознаками конструктивно-технологічної подібності, точності
обробки тощо. Основою спеціалізації робочих місць є проведення робіт з
уніфікації виробів та їх конструктивних елементів, а також типізація
технологічних процесів.

Облаштованість
робочих місць визначається їх виробничим профілем, спеціалізацією, ступенем
механізації та автоматизації технологічних процесів.

Головною
вимогою при виборі основного технологічного устаткування є забезпечення на
робочому місці потрібної продуктивності праці за умови виконання заданих
параметрів технологічних процесів. Устаткування має відповідати вимогам
ергономіки та естетики, а робітникам мають бути забезпечені комфортні й
безпечні умови праці. Для цього необхідно втілювати автоматизовані й
комп’ютеризовані технологічні процеси та поточні лінії.

Допоміжне
обладнання робочого місця має бути зручним і безпечним в експлуатації,
відповідати антропометричним характеристикам робітників, бути оформленим згідно
з вимогами виробничої естетики.

Створення
єдиного комплексу роботизованих робочих місць, поєднаних з автоматизованою (за
допомогою комп’ютерів) системою виробничого обслуговування робочих місць, яка
має можливість швидко адаптуватися до зміни номенклатури та асортименту виробів
(продукції) за найбільш ефективних форм організації праці і технології
виготовлення, утворює гнучкі виробничі системи (ГВС), виробничі модулі, гнучкі
лінії, дільниці.

Одним
із головних питань організації робочих місць є їх раціональне планування. Під плануванням
робочого місця розуміють ефективне просторове розміщення всіх матеріальних
елементів виробництва на робочому місці (устаткування, технологічного й
організаційного оснащення, інвентаря й ін.), що забезпечує економне
використання виробничих площ, високопродуктивну та безпечну працю робітника.
Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочого місця.

Зовнішнє
планування
є
раціональним розміщенням на робочому місці основного та допоміжного
устаткування, оснащення, інвентаря й організаційного обладнання. Воно враховує
робочий та допоміжний простір (зону). Робоча зона – частина тривимірного
простору, яка обмежена досяжністю рук працівника в горизонтальній і
вертикальній площинах з урахуванням повороту корпуса (тіла) на 180° та
переміщення на один-два кроки. У цій зоні розміщуються знаряддя й предмети
праці, які постійно використовуються в роботі.

Раціональне
внутрішнє планування робочого місця передбачає найбільш ефективне
розміщення технологічного оснащення та інструменту в інструментальній шафі,
раціональне розміщення заготовок і деталей на робочому місці.

Для
виконання виробничих завдань кожне робоче місце має забезпечуватися різними
видами обслуговування: постачанням матеріалів, ресурсів, заготовок, проведенням
ремонтних і регулювальних робіт для устаткування тощо. Сукупність різних видів
обслуговування становить систему обслуговування робочих місць, дільниць, цехів.

Під системою
обслуговування розуміють регламентацію обсягу, термінів і методів виконання
допоміжних робіт із забезпечення робочих місць усім необхідним.

Система
обслуговування основних робочих місць (наприклад, багатоверстатних) передбачає:

·
раціональний розподіл і кооперацію праці між основними і
допоміжними робітниками, максимально звільняючи першого від допоміжних робіт,
щоб він виконував тільки основні функції;

·
планування процесу обслуговування (шляхом узгодження календарних
графіків обслуговування з системою оперативного планування та діяльністю
основних робочих);

·
запобіжний характер обслуговування (виконання планово-попереджувального
ремонту, завчасної підготовки виробництва, у тому числі постачання до робочого
місця попередньо укомплектованих матеріалів, заготовок тощо);

·
організація комплексного обслуговування робочих місць шляхом
паралельного виконання різними службами всіх функцій обслуговування
(підготовчої, інструментальної, транспортної та ін.);

·
підвищенням якості й надійності ремонту устаткування;

·
постійний і надійний зв’язок робочих місць основного виробництва з
обслуговуючим персоналом;

·
забезпечення економічності обслуговування;

·
посилення відповідальності за вчасне і якісне виконання функції
обслуговування допоміжним персоналом.

Обслуговування
робочих місць може здійснюватися:

·
за заздалегідь розробленим стандарт-планом (примусова система) —
рекомендується для стабільного виробничого процесу в умовах масового та
серійного виробництв;

·
як планово-попереджувальне обслуговування відповідно до
календарних планів-графіків (при незначних обсягах і неритмічному виготовленні
продукції в умовах серійного виробництва);

·
як поточне обслуговування за викликами з робочих місць (при
дрібних обсягах і нерегулярному випуску продукції в умовах одиничного та
дрібносерійного виробництв із збереженням планово-попереджувального ремонту).

У правління якістю продукції, послуг

Сучасний підхід до стратегії
підприємства полягає в розумінні того, що якість є найефективнішим засобом
задоволення вимог споживачів і одночасне зниження витрат виробництва.
Розглянемо деякі основні поняття, що входять в сучасну концепцію якості.

Якість — це сукупність властивостей і характеристик
продукції, які додають їй здатність задовольняти обумовлені або передбачувані
потреби.

Якість продукції тісно пов’язана із споживацькою вартістю —
здатністю товару задовольняти певні потреби. Воно характеризує міру
споживацької вартості, ступінь її придатності і корисності, тобто кількісне
задоволення суспільної потреби в продукції.

У сучасних умовах якість продукції значною мірою формується
під впливом наступних основних чинників:

·
сприйнятливості підприємств до оперативного використання
(упровадження) оста
Похожие работы на — Управління продуктивністю організації Реферат. Менеджмент.
Сочинение По Тексту Конецкого Шаталов
Практическая Работа Анализ Основных
Дипломная работа: Учет и аудит расчетов с покупателями и заказчиками на примере ООО «Агма-М»
Реферат: Скворцов Сергей Борисович. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа: Розвиток батьківської сфери як особистісної стратегії у період юності і дорослості
Курсовая работа по теме Земли сельскохозяйственного назначения
Профессиональные Качества Специалиста Эссе
Государственный бюджет как инструмент финансового регулирования экономики
Дипломная работа по теме Основы деятельности банков и ведения банковских документаций на примере ЗАО МКБ ‘МоскомПриватБанк’
Доклад: Общие элементы SQL
Реферат по теме Облигации, сертификаты и векселя как объекты инвестирования
Самостоятельные И Контрольные Работы 8 Класс Алгебра
Дипломная Работа На Тему Проектирование Сталелитейного Цеха
Реферат: Особенности бизнес-плана вновь создаваемой фирмы
Реферат: Муниципальное общеобразовательное учреждение «муниципальное учреждение школа №12 города горно-алтайска» «История и характер происхождения фамилий» по русскому языку (исследовательская работа)
Курсовая Работа На Тему Банковская Система И Ее Значение Для Функционирования Рыночной Экономики
Как Писать Аргументы К Декабрьскому Сочинению
Дипломная работа по теме Особенности развития студенческой группы
Реферат: Factors Affecting The Rate Of Flow Of
Реферат: АСУ целевыми программами в некоммерческой организации
Курсовая работа: Структурная геология
Курсовая работа: Формування і розподіл прибутку комерційного банку
Реферат: Отчет о практике по специальности “Финансы и кредит”

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Теоретичні засади та практика фінансового обліку амортизації та зносу основних засобів

Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Профіт смарт». Фінансовий облік амортизації обліку та можливі шляхи його вдосконалення. Методика бухгалтерського обліку зносу та амортизації основних засобів з використанням сучасних інформаційних технологій.

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
на тему: Теоретичні засади та практика фінансового обліку амортизації та зносу основних засобів
1. Знос та амортизація основних засобів, як об?єкт обліку: характеристика та види
2. Критичний огляд нормативно-правового забезпечення та спеціальної літератури з теми дослідження
3. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Профіт смарт»
4. Принципи організації обліку зносу основних засобів на підприємстві
5. Фінансовий облік амортизації обліку та можливі шляхи його вдосконалення
6. Методика обліку зносу та амортизації основних засобів з використанням сучасних інформаційних технологій
Як відомо, господарська діяльність промислового підприємства складається з трьох безперервних, взаємопов’язаних господарських процесів: постачання (заготовляння та придбання матеріально-технічних ресурсів) виробництва продукції та її збуту (Реалізації). Ці процеси здійснюються одночасно, для чого використовується працю працівників, основні та оборотні кошти. Отже, найважливіші об’єкти бухгалтерського обліку на промисловому підприємстві — основні та оборотні кошти в їх русі. Значення основних засобів у суспільному виробництві визначається тим, яке місце займають знаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
Основними завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення і вибуття; правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів; точне визначення результатів при ліквідації основних засобів; контроль за витратами на ремонт основних засобів, за їх збереженням та ефективністю використання.
Виробничо — господарська діяльність організацій забезпечується не тільки за рахунок використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і за рахунок основних фондів — засобів праці і матеріальних умов процесу праці.
Засоби праці — верстати, робочі машини, передавальні пристрої, інструмент і т. п., а матеріальні умови процесу праці — виробничі будівлі, транспортні засоби та інші.
Відмінною рисою основних засобів є їх багаторазове використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду (форми) протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміну їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.
Формування ринкових відносин в країні змушує по-новому підійти до постановки обліку на окремих ділянках фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій, в тому числі обліку основних засобів та їх оподаткування.
В умовах обмеженості фінансових ресурсів у сучасних умовах розвитку економіки, високого ступеня зношеності основних засобів важливе значення набуває вибір облікової політики на підприємствах із залучення інвестицій та оновлення основного капіталу.
Основні засоби відіграють величезну роль у процесі праці, так як вони у своїй сукупності утворюють виробничо — технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства.
Упродовж тривалого періоду використання кошти надходять в організації і передаються в експлуатацію; зношуються в результаті експлуатації; піддаються ремонту, за якого відновлюються їх фізичні якості; переміщаються всередині організації; вибувають з організації внаслідок старості або недоцільність подальшого застосування. Організація має право володіння, користування і розпорядження основними засобами: безоплатно передавати або продавати іншим підприємствам, обмінювати, здавати в оренду, належні йому будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, списувати з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли, незалежно від того, чи повністю вони замортизовані чи ні.
Все вище перелічене підтверджує актуальність обраної теми.
Курсова робота має мету вивчити порядок обліку операцій з нарахування зносу (Амортизації) основних засобів.
При цьому ставляться наступні завдання: вивчення загальних положень з обліку основних засобів, порядок нарахування амортизації по них, порядок застосування прискореної амортизації, розгляд амортизації основних засобів та порядку її відображення в бухгалтерському обліку, а також розгляд типових помилок, що допускаються при відображенні зазначених операцій у бухгалтерському обліку.
Об’єкт дослідження — ТОВ «Профіт смарт» — компанія, є зареєстрованим юридичною особою України, що має самостійний баланс і займається виробничою діяльністю.
Предмет дослідження — організація обліку амортизації на ТОВ «Профіт смарт». Методологічною основою для написання курсової роботи послужили: Положення з бухгалтерського обліку основних засобів державних, кооперативних і громадських підприємств і організацій, а також монографії, статті провідних українських економістів, підручники і практичні посібники для керівників, бухгалтерів, аудиторів, фінансових керуючих та податкових інспекторів.
1. Знос та амортизація основних засобів, як об?єкт обліку: характеристика та види
Вагому частку витрат становлять витрати, пов’язані з витратами капітальних ресурсів — машин, обладнання, виробничих приміщень. Використання у виробництві цього виду ресурсів, а значить, і формування відповідних витрат мають ряд особливостей.
Перша особливість: на відміну від таких матеріальних ресурсів, як паливо, енергія, матеріали (тобто предмети праці), капітальні ресурси не витрачаються за один цикл виробництва. Вони служать роками, але піддаються зносу. Знос-це поступова втрата капітальними благами своєї цінності. Розрізняють два види зносу основних фондів — фізичний і моральний.
Під фізичним зносом розуміють втрату засобами праці своїх споживчих якостей, тобто техніко-виробничих властивостей. Розрізняють фізичний знос першого роду — зношування засобів праці в результаті їх безпосередньої експлуатації в ході виготовлення продукції. Ступінь такого зносу відповідає інтенсивності застосування капітальних ресурсів і росте разом із збільшенням обсягу виробництва. Таким чином, фізичний знос першого роду можна оцінити як змінні витрати.
Фізичний знос другого роду — руйнування бездіяльних засобів праці під впливом сил природи або в результаті поганого обслуговування, неправильної експлуатації. Ця форма не пов’язана з випуском продукції і може бути віднесена до числа постійних витрат.
Фізичний знос першого роду — нормальне і економічно виправдане явище. У противагу цьому, фізичний знос другого роду, хоча в якихось розмірах і абсолютно неминучий, в цілому являє собою приклад неефективного використання ресурсів. Адже ці витрати не пов’язані ні з яким корисним результатом. Подібні витрати капітального ресурсу завжди мають негативну віддачу. Зменшення цінності капітальних благ може бути, і не пов’язане з втратою ними споживчих якостей. У цьому випадку вводиться поняття морального зносу. Виділяють дві його форми. Моральний знос першого роду обумовлений зростанням ефективності виробництва капітальних благ. Його викликає появу аналогічних, але більш дешевих засобів праці. Моральний знос другого роду пов’язаний з появою нових засобів праці, що виконують схожі функції, але більш досконалих, продуктивних. В результаті цінність старих капітальних благ зменшується.
Обидві форми морального зносу є наслідком технічного прогресу. З позицій всій економіки вони виправдані і навіть необхідні, адже в підсумку застаріле обладнання замінюється більш прогресивним, а значить, підвищується загальна ефективність виробництва. Разом з тим для конкретної фірми дане позитивне явище має і негативні риси: воно обертається зростанням витрат.
Моральний знос може бути викликаний також зниженням цін на ринку капітальних благ внаслідок коливань економічної кон’юнктури. Для відновлення цінності капітальних благ на підприємстві використовують амортизацію. Таким чином, амортизація — це планомірний процес перенесення вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблений з їх допомогою продукт. Амортизація — постійно накопичується у вартісному виразі знос основних засобів та нематеріальних активів для подальшого використання на просте і розширене відтворення вартості відповідних активів.
Амортизація — це найважливіше джерело відтворення і науково-технічного розвитку господарства. Це пов’язано не тільки з її сумарною величиною (її частка в собівартості продукції складає в середньому по промисловості від 20% до 40%), а й з мінімальною порівняно з прибутком залежністю від результатів поточної господарської та фінансової діяльності, отже, надійністю одержання коштів.
Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних засобів. Сума нарахованої за час функціонування основних засобів амортизації повинна дорівнювати їх первісної (відновлювальної) вартості.
Норма амортизації — Частка (у відсотках) вартості об’єкта, що підлягає включенню у витрати виробництва з встановленою періодичністю протягом строку корисного використання або віднесенню за рахунок відповідних джерел. Організації при прийнятті об’єкта основних засобів до бухгалтерського (податкового) обліку самостійно визначають норми амортизації відповідно до обраного способу її нарахування в рамках встановлених діапазонів строків корисного використання. Амортизація по об’єктах основних засобів нараховується щомісячно. В даний час нарахування амортизації по об’єктах основних засобів здійснюється одним з таких способів:
— лінійний спосіб нарахування амортизації;
— нелінійний спосіб нарахування амортизації;
— метод (Спосіб) зменшуваного залишку;
— спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг);
— спосіб списання вартості за сумою чисел років строку корисного використання.
Обов’язковою умовою є те, що застосування одного із способів нарахування амортизації по групі однорідних об’єктів основних засобів здійснюється протягом усього строку корисного використання об’єктів, що входять в цю групу.
Строк корисного використання об’єкта основних засобів визначається організацією при прийнятті об’єкта до бухгалтерського обліку. Визначення цього терміну проводиться, виходячи з:
— очікуваного терміну використання цього об’єкта в відповідно до очікуваної продуктивністю або потужністю;
— очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і впливу агресивного середовища, системи проведення ремонту;
— нормативно-правових та інших обмежень використання цього об’єкта (наприклад, термін оренди).
У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об’єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається строк корисного використання по цьому об’єкту.
Нарахування амортизаційних відрахувань по об’єкту основних засобів починається з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняття об’єкта до бухгалтерського (податкового) обліку. Нарахування амортизації по об’єкту амортизується майна припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, коли відбулося повне списання вартості такого об’єкта або, коли даний об’єкт вибув зі складу амортизується майна платника податків за будь-яких підстав.
Протягом терміну корисного використання об’єкта основних засобів нарахування амортизаційних відрахувань не припиняється, крім випадків переведення його за рішенням керівника організації на консервацію на термін більше трьох місяців, а також у період відновлення об’єкта, тривалість якого перевищує 12 місяців.
Нарахування амортизаційних відрахувань по об’єктах основних засобів проводиться незалежно від результатів діяльності організації в звітному періоді і відображається в бухгалтерському обліку звітного періоду, до якого воно відноситься
Нарахування амортизації об’єктів основних засобів, що не використовуються у виробничій діяльності, відбивається за рахунок власних джерел, утворених з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Відповідно до пункту 7 МСФО 16 „Основні засоби”, амортизація — це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, потягом строку його корисної експлуатації.
Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, визначається як різниця між собівартістю конкретного об’єкту та його ліквідаційною вартістю.
У свою чергу ліквідаційною вартістю вважається чиста сума, яку підприємство очікує отримати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації, зменшена на суму очікуваних витрат, пов’язаних з його вибуттям.
Наприклад, собівартість об’єкта при придбанні дорівнювала 24500 у. о., очікувані витрати на його ліквідацію визначені у сумі 1200 у. о., а вартість запасних частин, отриманих при розбиранні склала 500 у. о., то
Вартість, яка підлягає амортизації = 24500-1200+500=23800 у. о.
Важливе значення для нарахування амортизації має строк корисної експлуатації, тобто:
— період, протягом якого очікується використання об’єкту підприємством;
— або кількість одиниць виробленої продукції, які підприємство очікує отримати від даного об’єкту.
Строк корисного використання (експлуатації) кожне підприємство (компанія) визначає самостійно. При цьому слід враховувати такі чинники:
— очікувану потужність (продуктивність) об’єкту;
— можливий фізичний та моральний знос об’єкту;
— правові та інші аналогічні обмеження можливості використання конкретного об’єкту (наприклад, граничний термін його безпечної експлуатації тощо).
Підприємство має право визначити термін корисної експлуатації коротший, ніж нормативний технічний, або довший.
Існують різні методи нарахування амортизації. Підприємствам надано право самостійно обирати той чи інший метод, який дозволяє отримати очікувані економічні вигоди та забезпечити обґрунтований розподіл вартості об’єктів на протязі визначеного терміну корисної експлуатації. При цьому суму, яка підлягає амортизації, необхідно розподіляти на систематичній основі.
У МСФЗ 16 „Основні засоби” не вказані конкретні методи нарахування амортизації, але обраний метод повинен найточніше враховувати реальні умови отримання економічних вигод від використання того чи іншого об’єкта на підставі принципу співвідношення отриманих за його участю доходів та понесених витрат.
Найчастіше використовують наступні методи нарахування амортизації:
1. Метод рівномірного нарахування (прямолінійного списання). При його використанні вартість об’єкта списується протягом усього періоду експлуатації рівними сумами. Суму амортизації можна розрахувати двома способами:
— при використанні першого вона визначається за формулою:
— за другим способом спочатку розраховують шляхом ділення 100% на кількість років корисної експлуатації річну норму амортизації за формулою:
Незалежно від способу визначення річної суми амортизації, її необхідно поділити на дванадцять (місяців) і отримати сума нарахованої амортизації за місяць.
Даний метод дуже простий, але він не забезпечує можливість врахування реального зносу та продуктивності конкретного об’єкту.
2. Виробничий метод передбачає врахування виробітку (продуктивності) кожного об’єкта або групи однорідних об’єктів. При його використанні необхідно мати інформацію про виробіток конкретного об’єкта (групи об’єктів), як очікуваний так і фактичний за звітний період. Спочатку розраховується сума амортизацію на одиницю очікуваного обсягу виробництва за період корисної експлуатації за формулою:
Другим кроком розраховується сума амортизації конкретного об’єкта (групи об’єктів) за звітний період:
Використання даного методу забезпечує можливість врахування реальної потужності об’єкта основних засобів, що важливо для машин, обладнання (устаткування). Замість обсягу виробітку можна використовувати інші натуральні показники (наприклад, кількість відпрацьованих машинами, обладнанням годин тощо). До недоліків даного методу слід віднести труднощі обліку фактичної потужності кожного об’єкту або групи однорідних об’єктів.
3. Метод суми чисел років (кумулятивний метод). Його сутність полягає у використанні кумулятивного коефіцієнта, який являє собою співвідношення кількості років до кінця терміну використання об’єкта і суми чисел років використання, що можна представити наступною формулою:
Сума річної амортизації розраховується шляхом множення вартості об’єкта, яка амортизується, на відповідний кумулятивний коефіцієнт, а саме:
Сума річної амортизації = Вартість, яка амортизується* Кумулятивний коефіцієнт відповідного року.
Слід зазначити, що знаменник у формулі кумулятивного коефіцієнта для конкретного об’єкта залишиться незмінним (за умови незмінного терміну корисної експлуатації), а чисельник щорічно буде змінюватись на одиницю у наслідок чого найбільша сума амортизації нараховується у перший рік використання об’єкта (групи однорідних об’єктів), яка поступово буде знижуватись.
4. Метод зниження залишкової вартості об’єкта передбачає визначення суми амортизації шляхом множення його залишкової вартості на початок звітного періоду на норму амортизації у відсотках. Норму амортизації розраховують за формулою:
Необхідно звернути увагу на те, що:
— Норма амортизації є постійною, крім випадків зміни терміну корисної експлуатації;
— Використовувати даний метод можливо тільки за умови визначення ліквідаційної вартості об’єкта (групи однорідних об’єктів);
Для забезпечення конкретного засвоєння нарахування амортизації за вищезазначеними методами, розглянемо їх на прикладі конкретного об’єкту.
— Собівартість об’єкта основних засобів -10000 у. о.
— Ліквідаційна вартість (розрахункова) -1000 у. о.
— Термін корисної експлуатації -4 роки
— Загальна очікувана виробнича потужність за весь період експлуатації — 30000 од.
— Фактична виробнича потужність за перший рік експлуатації — 7600 од. прод.
Перш за все розрахуємо вартість об’єкта основних засобів, яка амортизується. Вона дорівнює різниці між собівартістю і ліквідаційною вартістю, а саме:
10000 у. о. — 1000 у. о. = 9000 у. о.
Далі розрахуємо суми амортизації за перший рік використання об’єкта.
1. За методом рівномірного нарахування:
1 спосіб Сума амортизації за рік = 9000 у. о./4 = 2250 у. о.
2 спосіб Норма амортизації річна = 100%/4= 25%
Сума амортизації за рік — 9000 у. о.*25%100%=2250 у. о.
Сума амортизації на одиницю очікуваної потужності = 9000 у. о./30000 од. прод. = 0,3 у. о.
Сума амортизації за рік = 7600 од. прод. * 0,3 у. о. = 2280 у. о.
Кумулятивний коефіцієнт першого року = 4/1+2+3+4=4/10
Сума амортизації за перший рік = 9000 у. о.*4/10 = 3600 у. о.
За другий рік сума амортизації = 9000 у. о. *3/10 = 2700 у. о. і так далі.
4. За методом зниження залишкової вартості:
Норма амортизації = 1- 0,5623 = 0,4377
10000 або у відсотках 0,4377 х 100% = 43,77%
При нарахуванні амортизації за перший звітний період підставою для розрахунку є собівартість, оскільки знос ще не нараховувався. Виходячи з цього:
Сума амортизації першого року = 10000 у. о.*43,77%/100% = 4377 у. о.
Розраховані суми амортизації за наведеними вище методами дозволяють зробити такі висновки:
1. Суб’єкти підприємництва, обираючи той чи інший метод нарахування амортизації, можуть впливати на суму витрат, а отже і на фінансовий результат діяльності;
2. Використання методу зниження залишкової вартості і кумулятивного забезпечують прискорене нарахування амортизації, що дає певні переваги:
— найбільша виробнича потужність основних засобів припадає на перші роки їх експлуатації і в ці ж роки нараховуються найбільші суми амортизації;
— прискорене нарахування амортизації запобігає втраті від морального старіння основних засобів;
— до настання моменту заміни об’єктів, підприємство може використовувати накопичену суму амортизації як джерело розширення діяльності.
Крім розглянутих вище основних методів нарахування амортизації, існують і альтернативні, які можуть використовуватись у окремих галузях або у певних випадках:
— метод амортизаційного фонду, при використанні якого сума амортизаційних відрахувань вкладається в надійні цінні папери, а отримані відсотки (дивіденди) збільшуються амортизаційний фонд і можливості підприємства оновлювати основні засоби;
— метод списання і зміни доцільно використовувати, наприклад, у залізничних компаніях, у яких об’єкти основних засобів розташовані на великих площах. У цьому випадку розрахунок суми амортизації кожного об’єкта дуже трудомісткий, тому її суму визначають у розмірі вартості списаних за конкретний період основних засобів, зменшену на їх ліквідаційну вартість;
— метод заснований на використанні фактичної кількості днів експлуатації об’єкта і деякі інші.
Слід зауважити, що МСБО чітко не визначають дати початку та припинення нарахування амортизації основних засобів, які надійшли або вибули протягом звітного періоду. Найчастіше амортизацію нараховують з дати введення об’єкта у експлуатацію або з дати придбання, а припиняють її нарахування з дати вибуття.
Облік нарахованої амортизації здійснюють на регулюючому рахунку „Накопичена амортизація основних засобів” з одночасним збільшенням витрат. При цьому вибір рахунків витрат залежить від обраного варіанту їх обліку:
— якщо облік витрат ведеться за елементами, то нарахування амортизації відображається записом:
Дебет рахунку „Витрати на амортизацію”
Кредит рахунку „Накопичена амортизація основних засобів”.
— якщо облік витрат здійснюється за функціональною ознакою, нарахування амортизації відображається записом:
Дт рахунку „Виробничі накладні витрати”
Дт рахунку „Загальні і адміністративні витрати” та ін.
Кт рахунку „Накопичена амортизація основних засобів”
Слід зауважити, що термін корисної експлуатації може бути переглянутий, що зумовить і зміну суми нарахованої амортизації при використанні методів прямолінійного списання, кумулятивного та зниження залишку.
2. Критичний огляд нормативно-правового забезпечення та спеціальної літератури з теми дослідження
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Даний стандарт обліку дає наступні визначення термінів. Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Зменшення корисності — втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.
Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи — це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об’єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансовані платежі для фінансування будівництва. Подібні об’єкти — об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Сума очікуваного відшкодування необоротного активу — найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.
Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних принципів обліку та звітності, які знаходять своє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, що національні стандарти обліку розроблені з урахуванням вимог міжнародних стандартів, П(С) БО 7 «Основні засоби» має ряд спільних положень з МСФЗ 16 «Основні засоби».
Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань: сфера застосування стандарту; визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (у МСФЗ — сума, яка амортизується); група основних засобів (у МСФЗ — клас основних засобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядок та умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), формування первісної вартості об’єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості; формування первісної вартості при обміні об’єкта основних засобів на подібні та неподібні активи; проведення переоцінки об’єкта основних засобів і відображення її результатів в обліку.
Однак, можна виділити й положення, які містять розбіжності.
Таблиця 1.1. Порівняльна міжнародного та національного стандартів з обліку зносу основних засобів
Прямолінійний, виробничий (метод суми одиниць продукції)
Зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний
Момент початку нарахування амортизації
3 місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання
Момент припинення нарахування амортизації
Починаючи з місця, наступного за місяцем: вибуття об’єкта основних засобів; переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію
Відмінні риси між П(С) БО та МСФЗ можна пояснити тим, що, по-перше, МСФЗ не враховують національних особливостей ведення обліку; по-друге, вони застосовуються у різних країнах світу та носять загальний рекомендаційний характер. Проблеми обліку зносу основних засобів досліджує багато вітчизняних вчених.
Діючі нормативні акти, що регламентують питання організації і ведення обліку основних фондів організації та їх амортизації
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV.
Закон про ПДВ від 03.04.97 р. №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 15 липня 1999 року №977-XIV.
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Мін’юсті України 21.12.99 р. за № 892/4185.
Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Iнструкцiї з бухгалтерського облiку балансової вартостi груп основних фондiв» від 24 липня 1997 р. №159.
Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 р. №352.
Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованим у Мін’юсті України 05.06.95 р. за №168/704.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р. №318.
3. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Профіт смарт»
Як зазначалося, об’єктом дослідження є ТОВ «Профіт смарт». Основним видом діяльності аналізованого підприємства є утилізація побутових відходів. Підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 20г. На даному етапі розглянемо техніко-економічні показники виробництва та реалізації продукції підприємства за 2011-2013 роки і проведемо порівняльний аналіз. Для найбільшої ефективності дані побудуємо у виді наступної таблиці:
Таблиця 1.3. Фінансово-економічні показники підприємства за 2011-2013 рік, тис. грн.
Чистий доход (виручка) від реалізації
Собівартість реалізованої продукції
Рентабельність основної діяльності (%)
Витрати на одну грн. виторгу від реалізації
Продуктивність праці, тис. грн./чол.
За результатами порівняльного аналізу показників видно, що чистий дохід (виручка) від реалізації (ф. 2 ряд. 035) в 2012 році збільшилася в порівнянні з 2011 роком на 10630,6 тис. грн., в 2013 році збільшилась в порівнянні з 2012 роком на 20597,3 тис. грн., чи на 34,39%. Валовий прибуток підприємства в 2013 році виріс у порівнянні з 2012-м на 2427,4 тис. грн., чи на 33,31%. Валовий прибуток підприємства в 2012 році виріс у порівнянні з 2011-м на 1359,2 тис. грн. Собівартість реалізації при цьому в 2013 році збільшилася на 18169,9 тис. чи на 34,53% у порівнянні з 2012-м. В 2012 році порівняно з 2011-м собівартість виросла на 9271,4 тис. грн. Зобразимо графічно залежність цих показників (рис. 1.1):
Рис. 1.1. Динаміка показників виручки, собівартості та валового прибутку ТОВ «Профіт смарт» за 2011-2013 рр.
Рис. 1.1 та проведений аналіз відображає, що темпи росту прибутку більші за темпи росту собівартості продукції. Збільшення собівартості реалізованої продукції майже не вплинуло на зниження рентабельності основної діяльності підприємства, тому що вона зменшилася з 13,85% до 13,72% до кінця 2013 року. Порівняно з 2011-м в 2012 році рентабельність зросла з 13,67% до 13,85%. Якщо розглядати більш детально, то можна зробити висновок, що витрати на одну гривню виторгу від реалізації склали в 2011році 0,88, а в 2012 році 0,878 грн., що на 0,002 грн менше. В 2013 році даний показник виріс на 0,001 грн. Слід відмітити зростання витрат на оплату праці протягом останніх трьох років, але воно пов’язане з ростом чисельності. Крім усього спостерігається збільшення вартості основних засобів підприємства: в 2012 році порівняно з 2011-м на 9808,8 тис. грн. та на 24744,5 тис. грн. в 2013 році у порівнянні з 2012-м. Такий ріст вартості основних засобів призвів до зменшення фондовіддачі протягом останніх трьох років. Але навпаки зросла значно фондоозброєність праці. Чистий прибуток отримано лише в 2011 році.
Результати розрахунку коефіцієнтів і показників наявності, структури, руху технічного стану, і ефективності використання основних засобів приведені в таблиці 1.4.
Таблиця 1.4. Таблиця показників наявності, структури, руху, технічного стану, ефективності використання основних засобів ТОВ «Профіт смарт» за 2010-2013 рр.
Рух і технічний стан основних засобів
Ефективність використання основних засобів
Ріст основних виробничих засобів у вартісному і відсотковому вимірі здійснився за рахунок щорічного приросту, цей приріст із 2010 по 2013 рр. склав 332322 грн., що склало 114,5%.
Особливої уваги в даній роботі заслуговують основні засоби. Оцінка їх стану в 2013 році надає можливість зробити висновок, що оновлюються основні засоби підприємства досить повільно, а
Теоретичні засади та практика фінансового обліку амортизації та зносу основних засобів курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Егэ Эссе Семья
Короткие Сочинения О Животных
Реферат: Понятие и виды следственных действий 2
Реферат: Дистантное образование
Профессиональное суждение бухгалтера как его новая функция
Дипломная работа: Содержание понятия «семья» и средство его реализации в русском и английском языках
Курсовая Работа На Тему Теория Химических Процессов Органического Синтеза
Реферат: Афина. Функции культа, отображение ее образа в древнегреческом искусстве. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Экономическое обоснование энергосберегающих мероприятий
Эссе Для Магистерской Программе По Логопедии
Реферат На Тему Человек История
Курсовая работа: Теракт в Беслане: версии и оценки периодической печати. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная Работа По Русскому 2 Крылова
Сочинение По Тексту Конецкого Шаталов
Реферат: Элементарные стадии химических реакций основы теории
Входная Контрольная Работа 2 Класс Математика Петерсон
Дипломная работа по теме Бухгалтерский учёт и аудит кассовых операций
Реферат: Методические рекомендации по написанию курсовых работ по учебной дисциплине «Уголовный процесс». Н. Новгород: Нижегородская академия мвд россии, 2022. 24 с
Обязательное Пенсионное Страхование Курсовая Работа
Реферат: Предприятие в системе народного хозяйства его имущество и активы
Ишемическая болезнь сердца — Биология и естествознание реферат
Аудит учета нематериального актива — Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Особенности учета основных средств в бюджетных и коммерческих организациях — Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа