Сочинение по тексту астафьева смеется заливается хохочет мальчик

Антон Павлович Чехов вошёл в историю как последний писатель Золотого века русской литературы. Мастер словесности и знаток человеческой души Чехов прославился на весь мир, прежде всего, своими пьесами. Но свой творческий путь Антон Павлович начинал как писатель-новеллист, создатель огромного количества остроумных рассказов. Одним из самых известных творений этого творческого периода писателя является рассказ «Хамелеон», отразивший в себе все особенности стиля раннего Чехова. Многомудрый Литрекон предлагает Вам его анализ по плану.

История создания

Начало становления Чехова-писателя и создание множества его рассказов совпало с одним из самых тяжёлых периодов его жизни. В 1876 году отец писателя – богатый купец, разорился, семья осталась без средств к существованию, а сам Чехов был вынужден вести полуголодное существование в Москве, параллельно учась на медицинском факультете Московского университета. Именно тогда, чтобы заработать хоть немного денег, Чехов начал нести в различные журналы свои рассказы, созданные под влиянием не притягательной и тяжёлой действительности.

Хамелеон был создан в 1884 году, когда тяжёлые времена были уже позади, но всё равно оставили глубокий отпечаток в его душе. Накопленные за эти годы едкая желчь и негатив, прикрытые юмором, в полной мере нашли отражение в этом произведении.

Художественные детали

У Чехова, как правило, не играют большой роли портретные описания героя и указания автора на его положение в обществе. Об этом лучше всяких слов говорят детали в его внешнем облике. Очумелов — человек, который повсеместно пользуется своим служебным положением. На это указывает уже его продвижение по площади: он идет медленно и важно, с видом хозяина оглядывает все вокруг. Увидев шумящую толпу, тут же бесцеремонно «врезывается» в нее. Четкие движения говорят о его уверенности в себе. Несмотря на случившийся во время разбирательства конфуз, он продолжит свой путь таким же размеренным и уверенным шагом.

Немаловажной деталью оказываются узелок в его руках и решето с крыжовником — автор не случайно подчеркивает: «конфискованным» — которое несет городовой. Это их «добыча», символизирующая власть.

И уж, конечно, нельзя не отметить новую шинель надзирателя. Кстати, именно она запоминается читателю больше всего, и одно только слово сразу наводит на мысль, из какого произведения Очумелов. На улице лето, но он в шинели — указание на его положение и должность. Во время разговора надзиратель несколько раз то снимает, то надевает ее, так как его бросает то в жар, то в холод. Наконец, после всех разбирательств Очумелов уверенно запахивает шинель и идет дальше. Таким образом, эта деталь лучше всех портретных описаний передает характер и чувства героя.

Жанр и направление

Рассказ «Хамелеон» относится к литературному направлению реализма. В своём произведении создатель стремится объективно отобразить реальную жизнь. Образы героев, их поведение и мотивы максимально приближены к реальности. Читатель может поверить в то, что описанные в рассказе события могли произойти на самом деле.

Жанр «Хамелеона» можно определить, как юмористический рассказ. Это небольшое произведение, описывающее повседневную ситуацию, охватывающее маленький промежуток времени и включающее в себя малое число действующих лиц. В произведении намеренно отсутствуют любые детали, которые могли бы указать на место и время описываемых событий, чтобы подчеркнуть типичность приведённой ситуации.

Смысл названия

Название рассказа «Хамелеон» имеет скрытый смысл. В дикой природе хамелеон — это рептилия, которая меняет свой окрас, маскируясь под окружающую местность. Так же, как хамелеон меняет свой цвет, ощущая опасность, так и герой рассказа на ходу меняет своё мнение, чтобы избежать проблем на службе. Таков смысл заглавия «Хамелеона».

Так почему Чехов назвал рассказ «Хамелеон»? В книге даётся намёк на типичность описываемой ситуации. Таким образом, рассматривая отдельный случай, Чехов проецирует его на всё общество, говоря о том, что все люди являются такими же беспринципными хамелеонами, подстраивающимися под любую ситуацию, чтобы обеспечить свою безопасность.

Суть: о чём?

Идя по Базарной площади, полицейский надзиратель Очумелов и городовой Елдырин, видят, как золотых дел мастер Хрюкин гонится за белым борзым щенком. Начинается разбирательство. Хрюкин сообщает, что собака ни с того, ни сего укусила его за палец. Реакция надзирателя однозначна – собаку убить, а хозяина оштрафовать. Однако внезапно из толпы слышен крик, что щенок принадлежит генералу Жигалову. Очумелов тут же меняет тон, снимает пальто и начинает обвинять Хрюкина во лжи. Кто-то из толпы начинает утверждать, что Хрюкин сам ткнул собаке в морду цигаркой.

В этот момент ситуация снова меняется коренным образом, когда Елдырин сообщает, что Жигалов не держит борзых. Очумелов уже снова намерен убить собаку, но городовой, рассуждая о том, что собака всё-таки может быть генеральской, снова сеет в его сердце сомнения. Надзиратель накидывает на себя пальто, а после приказывает отвести собаку к генералу и спросить у него.

В этот момент на площади появляется генеральский повар Прохор, который заявляет, что собака точно принадлежит не генералу. Очумелов снова заявляет, что собаку необходимо убить, но в этот момент Прохор говорит, что собака принадлежит брату генерала, заехавшему в гости. Толпа хохочет над Хрюкиным, а надзиратель рассыпается в любезностях, отпускает собаку и, погрозив напоследок мастеровому, идёт дальше по своим делам. Краткий пересказ произведения для читательского дневника Вы можете найти по ссылке.

Сюжет

Отличительная черта прозы Чехова – динамичность. Здесь нет долгих размышлений, отсылок автора к прошлому. Напротив, действие происходит здесь и сейчас, очень стремительно. Рассказ начинается с описания того, как полицейский надзиратель по фамилии Очумелов проходит по базарной площади. Описание деталей внешнего вида главного героя, равно как и окружающего пространства, дается скупо. Однако читателю с хорошим воображением не составит труда представить грузного человека средних лет (ну а каким еще может быть полицейский надзиратель) и шагающего рядом с ним городового, у которого на руках находится непосильная ноша – решето с конфискованным крыжовником. На площади же очень тихо и уныло («нет даже нищих»). Несомненно, изображаемый городок является цитаделью мещанства, к которому Чехов испытывал ужасное отвращение.

Но вернемся к рассказу. Мерное шествие Очумелова и городничего прерывает шум. Еще секунда – и мужчины видят, как из сарая выбегает сначала собака, а затем гонящийся за ней Хрюкин, золотых дел мастер, с окровавленным пальцем. Это собирает толпу. Очумелов слушает историю пострадавшего (которого пес укусил из-за того, что пьяница тыкал ему в морду сигаретой) и делает вывод: собаку истребить. Но тут кто-то замечает, что животное, возможно, принадлежит генералу. Очумелов сразу же становится на сторону собаки, пока городовой не высказывает сомнения по поводу происхождения пса. Так Очумелов меняет несколько раз свое мнение, пока проходящий мимо Прохор, генеральский повар, не свидетельствует: животное принадлежит брату генерала, приехавшему с визитом. Это вызывает у надзирателя умильную улыбку и угрозу в адрес Хрюкина. Конец истории. Одно непонятно: кто является хамелеоном в рассказе Чехова? И как объяснить название произведения? Обычный пересказ сюжета текста не даст ответа на эти вопросы.

Главные герои и их характеристика

Многомудрый Литрекон, учитывая поведение персонажей, заключил их в таблицу. Там Вы увидите образы героев и их характеристику в рассказе «Хамелеон».

Сочинения

На литературе сегодня мы продолжили изучение творчества Чехова, непосредственно познакомившись с его Хамелеоном. В сюжете данного произведения раскрывается тема хамелеонства, то есть смены красок и отношения к окружающей ситуации в зависимости от того, кто и что находится перед героем. Изучая облик Очумелова, мы видим как надзиратель полиции пытается разобраться в ситуации, где собачонка укусила Хрюкина. Зависимо от своих предположений, кому именно принадлежала собака, надзиратель Очумелов изменял свое отношение как к пострадавшему, которого оправдывал и жалел, думая, что животное дворовое, так и к собаке, где уже обвинял пострадавшего, предполагая, что пес генеральский. Несколько раз герой произведения менял свое решение и в конце все-таки стал на защиту собаки, которая была домашним любимцем генеральского брата. При этом он приказывает отнести собаку хозяину, сообщая, что именно он ее нашел. В итоге хохочущая толпа смеется над Хрюкиным, ведь Очумелов был выше на ступеньку в социальной лестнице. И тут уже видно хамелеонство не только Очумелова, но и всего окружения.

Хамелеон: характеристика Очумелова

Какой перед нами предстает Очумелов в произведении Хамелеон, и какими характеристиками наделяет его автор? Чехов, создавая Очумелова, наделяет его такими характеристиками, как подхалимство и заискивание перед высшими чинами. Он показывает пренебрежительное отношение к тем, кто ниже него по социальной лестнице. Он жесток и подобен хамелеону, который меняет свою окраску. Так Очумелов, чей облик дополняет речевая характеристика в рассказе, быстро переходит от угодничества к самоуправству, от самодурства к холопству. Характеристика речи Очумелова в Хамелеоне показывает нам, что это необразованный, грубый человек. И его речь грубая и косноязычная. Тон его разговора повелительный, фразы короткие и отрывистые. Как видим, чтобы мы могли лучше увидеть героя, дабы разоблачить его и показать истинное лицо, автор в его речевую характеристику вводит концеляризмы, холопскую речь, просторечия и унизительную лексику. Все это вместе с поведением создают ужасную картину. Картину образа человека, который вообразил себя важной персоной, при этом на самом деле, человек ничего не стоящий. Да и фамилия его кричащая. Она нам также многое рассказывает о человеке где перед нами предстает чумной, глупый, бесшабашный человек, другими словами Очумелов.

Темы

Тематика рассказа «Хамелеон» тоже томится здесь, но не в полном составе. Если ее нужно дополнить, напишите об этом в комментариях.

1. Лицемерие
   – в рассказе писатель показал, как в обществе закрепилась отвратительная практика, когда, оправдываясь законами и заявляя о справедливости, люди прикрывают свою алчность и желание угодить вышестоящим господам.
2. Чинопочитание
   — основная тема «Хамелеона». Очумелов очень хочет проявить себя в лизоблюдстве, поэтому не стесняется толпы и меняет мнение, лишь бы подстроиться под вышестоящего человека. В зависимости от принадлежности собаки, он то хвалит, то ругает ее.
3. Доброта и жестокость
   — люди готовы убить или помиловать животное, но судьба его решается происхождением хозяина, а не мерой вредоносности питомца. Никто из толпы не проявил искреннего интереса у участи собаки, как будто ее жизнь была всем глубоко безразлична.

Главные герои

Очумелов

Главный герой повествования полицейский по фамилии Очумелов. Его фамилия предопределяет его характер. В обязанности надзирателя входит поддержание общественного порядка в маленьком городке. Символом власти для него является шинель, узелок в руке дает понять читателю, что Очумелов любит получать благодарность. Человек он по натуре беспринципный. Статус виновности для него определяется социальным происхождением провинившегося.

Сюжетная линия рассказа строится на размышлении полицейского о виновности собаки, покусавшей ювелирного мастера. Очумелов умело строит диалог как в пользу потерпевшего, так и в пользу хозяина собаки. Главное для надзирателя узнать статус хозяина в светском обществе. Полицейский ищет только выгоду для себя,а на общество ему глубоко наплевать. Он словно хамелеон меняется в зависимости от обстоятельств. Не случайно рассказ и получил свою название.

Хрюкин

Потерпевшим в рассказе выступает обычный мастер золотых дел Хрюкин. Из диалога между Очумеловым и ювелиром можно сделать вывод, что золотых дел мастер довольно крупный мужчина. Накрахмаленная рубаха, расстегнутый жилет , полупьяный –таким описывает автор героя. Он то гоняется за собакой, то поднимает вверх укушенный палец, демонстрируя перед толпой, что он потерпевший. Из разговоров в толпе выясняется, что Хрюкин –человек противный, жители города его не любят. Укус собаки для него повод обогатиться. Как и Очумелов, ювелир постоянно меняет тактику поведения. Он то шумит, то лебезит перед представителем закона. У толпы он вызывает смех. Несмотря на свое положение герой «жалкое существо».

Собака

В рассказе не только люди, но и животные играют главную роль. Щенок, укусивший Хрюкина, выглядит в глазах героя первоначально как безродное существо. Ей выносят смертный приговор, но в развитие сюжета она превращается в прекрасное , беззащитное существо, имеющее высокий социальный статус в обществе, поскольку принадлежит генеральскому брату. Собака остается не виноватой.

Проблемы

Проблематика рассказа Чехова «Хамелеон» тоже может быть описана подробнее, если читатель проявит инициативу в комментариях.

1. Нравственные пороки
   – за короткий промежуток времени Чехов затрагивает довольно большое число пороков: чинопочитание, пьянство, алчность, жестокость и невежество, свойственные толпе недалёких обывателей.
2. Духовное рабство
   — толпа безропотно внемлет Очумелову и этим одобряет его образ действий. Никому не кажется странным, что надзиратель постоянно меняет свое мнение. Обыватели также зависимы от таинственного генерала, как и Очумелов. Табель о рангах заменяет им священные тексты, поэтому люди относятся друг к другу не как братья, а как чиновники разных ведомств.
3. Трусость
   — русские люди настолько запуганы несправедливостью общества, в котором они живут, что не удивятся, если таинственный генерал уволит их за случай с собакой. Поэтому Очумелов перестраховывается и стремится обезопасить себя от гнева вышестоящего человека. Его страх — характерная примета времени.

Основная идея

Под видом бытовой ситуации Чехов кратко охарактеризовал те общественные проблемы, которые он видел вокруг себя в повседневной жизни. Смысл рассказа «Хамелеон» заключается в том, что люди теряют лицо и свое человеческое достоинство в погоне за одобрением вышестоящих господ. Они делают это даже не с целью получить выгоду, а просто потому, что находятся в рабстве у предрассудков. Кто-то дал одному мундир чуть получше, и другие тут же склоняются перед ним в раболепстве, не задумываясь о том, зачем ему такие почести? Он, как и Хрюкин с Очумеловым, выполняет свою работу, только и всего, а его собаки и слуги не имеют к этой службе никакого отношения. Получается, что люди сами, по своей охоте, падают ниц и унижаются, теряя себя и свое мнение. Этого быть не должно.

Через сатиру и карикатуру писатель стремится вскрыть перед читателями общественные пороки и жестоко высмеять их, чтобы сподвигнуть людей к работе над собой. Чехов осуждает лицемерие, чинопочитание, беспринципность тех, кто должен охранять порядок. Такова главная мысль рассказа «Хамелеон».

Чему учит?

Автор призывает читателя серьёзно относиться к законам и строго следовать им, а не пытаться использовать правосудие ради своей пользы. Такова мораль произведения «Хамелеон». Нравственные уроки рассказа побуждают нас быть более принципиальными и самостоятельными в выборе и защите своего мнения.

Писатель осуждает слепое чинопочитание и стремление угодить сильным мира сего, которое идёт в разрез с законами общества и морали. Также с помощью образа Хрюкина Чехов заставляет задуматься о том, что пьянство и жестокое отношение к животным низводят человека до уровня зверя.

Что высмеивает автор?

Чехов высмеивает беспринципность, раболепство и лицемерие Очумелова. Сатира в рассказе «Хамелеон» создается при помощи антитезы. Чтобы подчеркнуть перемены, которые происходят в его поведении, он описывает, как он то снимает, то надевает пальто, тыкая городовому, чтобы он помог это сделать. Удивителен контраст между отношением надзирателя к подчиненному — городовому, и генералу: одного он третирует, как и Хрюкина, а перед генералом и его родной преклоняется до умиления, что говорит о двуличности его натуры.

Для создания реалистичной атмосферы автор использует в речи героев просторечия: «ихний», «ишь ты», «цуцык» и т.д. Юмор в рассказе «Хамелеон» подчеркивается гримасами героев: так, лицо надзирателя «заливается улыбкой умиления», когда он узнает, что приехал брат генерала, и собака принадлежит ему.

Главный герой Хамелеона

Главный герой рассказа Чехова «Хамелеон» — Очумелов, полицейский надзиратель.

Главный герой «Хамелеона» Очумелов постоянно меняет свои взгляды не из беспринципности. Напротив, в основе его поведения лежит очень устойчивый принцип, заключающийся в превосходстве «генеральского» над «прочим».

ОЧУМЕЛОВ — главный герой Чехова «Хамелеон». Образ Очумелова представляет собой сатирическое обобщение, достигшее символа. Основные черты «хамелеона» — подхалимство и заискивание перед высшими чинами и пренебрежение, жестокость по отношению к тем, кто ниже его на социальной лестнице. Главное средство характеристики героя — это сюжет. Автор описывает почти анекдотическую ситуацию, в которой герой рассказа обрисован резко и карикатурно: к О., полицейскому надзирателю, обращается золотых дел мастер Хрюкин с просьбой наказать укусившего его щенка. Пытаясь выяснить, бродячая это собака или нет, О. мгновенно переходит от угодничества к самоуправству, от самодурства к холопству в зависимости от того, кем является предполагаемый владелец щенка, — генерал ли это Жигалов, некто безвестный или брат генерала. Момент, когда О. узнает, что собака принадлежит брату генерала, очень показателен. «Да разве братец ихний приехали?» — заискивающе спрашивает Очумелов у генеральского повара, и «все лицо его заливается улыбкой умиления». Полицейский надзиратель и вдобавок грубый и необразованный. Об этом свидетельствует его язык: «Чему здесь? Это ты зачем палец?.. Кто кричал?

Главная

Государство и право
Правовідносини

Правовідносини – виникаючий на основі норм права суспільний зв’язок, учасники якого мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки, забезпечені державою. Система права і законодавства. Інтелектуально-вольова діяльність по встановленню змісту правових актів.

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Правовідносини — це виникаючий на основі норм права суспільний зв’язок, учасники якого мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки, забезпечені державою.
До ознак правовідносин можна віднести наступні:
Правовідносини — це відносини суспільні.
Правовідносини існують у нерозривному зв’язку з юридичними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення.
Учасники правовідносин зв’язані взаємними юридичними правами й обов’язками, що виникають у суб’єктів права при настанні певних юридичних фактів.
Для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість.
Правовідносини носять вольовий характер.
Правовідносини охороняються державою.
Правовідносини класифікуються по-різному:
Правовідносини інших галузей права.
Регулятивні — правовідносини, що регулюються регулятивними нормами (трудові права й обов’язки за договором).
Охоронні — правовідносини, що регулюються охоронними нормами права (кримінальна відповідальність за злочин).
Відносні — поіменно визначені всі учасники правовідносин (правовідносини купівлі-продажу).
Абсолютні — визначена лише одна сторона (правовідносини власності).
Пасивного типу — виникають на основі забороняючих норм, що виражають статичну, закріпляючу функцію права (правовідносини власності).
Активного типу — виникають на основі зобов’язальних та управомочуючих норм і виражають динамічну функцію права (податкові правовідносини — обов’язок сплатити конкретну суму податку).
Поняття, характеристика і види суб’єктів права . Суб’єктами правовідносин або суб’єктами права є індивіди або організації, що, на підставі юридичних норм, можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб’єктивних прав і обов’язків.
Основною характеристикою суб’єктів права є їх правосуб’єктність, тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елементів:
Правоздатність — здатність мати права й обов’язки (з’являється в момент народження і припиняється в момент смерті).
Дієздатність — здатність своїми діями здійснювати права й обов’язки. Виділяється два види дієздатності:
а) Угодоздатність — здатність укладати цивільно-правові угоди.
б) Деліктоздатність — здатність відповідати за свої вчинки.
Залежно від віку розрізняють наступні види дієздатності:
Недієздатність — суб’єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (до 15 років).
Відносна дієздатність — суб’єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або опікунів (від 15 до 18 років).
Повна дієздатність — суб’єкти права самостійно здійснюють всі угоди (з 18 років).
Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обмежена в судовому порядку (для психічних хворих або осіб, що страждають від алкогольної або наркотичної залежності).
Розрізняються наступні категорії суб’єктів правовідносин:
Особи з подвійним громадянством (біпатриди).
б) Державні установи і підприємства.
Категорія особи (мається на увазі так звана “фізична особа”) виявляється потрійно: як людина, як громадянин і як особистість.
Людина — продукт природи, суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури.
Громадянин — людина, що відноситься до населення конкретної держави і наділена нею юридичним статусом.
Особистість — індивід як продукт суспільства, що має стійку систему соціально значимих рис.
Крім того, існує ще категорія юридичних осіб, тобто організацій, “які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді”.
Говорячи про правовий статус особи, слід мати на увазі, що в його структуру входять такі елементи, як основні права, свободи, обов’язки тощо.
Основне право — користування конкретними соціальними благами (право на освіту).
Свобода — абстрактна ступінь володіння і вибору поведінки (свобода пересування).
Основний обов’язок — установлена Конституцією для задоволення життєвих інтересів усіх членів суспільства необхідність, що наказує кожній особі певний вид і міру належної поведінки, і відповідальність у випадку її невиконання.
Соціально-економічні права і свободи.
Таким чином, правовий статус особи — це юридично закріплений стан особи в суспільстві, що виражається у певній системі її прав, обов’язків та відповідальності.
Об’єкт правовідносин -це те реальне благо, на використання або охорону якого спрямовані суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
Розрізняються наступні види об’єктів:
Об’єкти права власності (речі) — предмети матеріального світу, що мають просторові межі чи грошовий еквівалент.
Об’єкти зобов’язального права (поведінка) — дії або бездіяльність, а також результати діяння.
Об’єкти авторського права (предмети духовної творчості) — витвори мистецтва, науки, культури.
Особисті немайнові блага — ім’я, честь, гідність.
Зміст правовідносин має двоїстий характер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.
Юридичний зміст правовідносин — це можливість певних дій управомоченої особи, а також необхідність певних дій або необхідність утриматися від певних дій зобов’язаної особи, а фактичний зміст — самі дії, у яких реалізуються права й обов’язки.
Таким чином, юридичний зміст правовідносин — це суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
Суб’єктивне право — це передбачена для управомоченої особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов’язками інших осіб.
Юридичний обов’язок є запропонована зобов’язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати в інтересах управомоченої особи.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Події — це юридичні факти, що не залежать від волі та свідомості особи.
Діяння — це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи.
а) Дії — це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в активній поведінці.
б) Бездіяльність — це юридичні факти, що залежать від волі та свідомості особи і виражаються в пасивній поведінці.
Правостворюючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов’язує виникнення правовідносин.
Правозмінюючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов’язує зміну правовідносин.
Правоприпиняючі. Конкретна життєва обставина, із настанням якої норма права пов’язує припинення правовідносин.
а) юридичні акти — зовні виражені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату.
б) юридичні вчинки — фактична поведінка людей, що складають зміст реальних життєвих відносин.
а) Злочини — юридичні факти, що караються в кримінальному порядку (вбивство).
б) Проступки — юридичні факти, що не караються в кримінальному порядку (прогул).
Презумпція — припущення про факт, існування або відсутність якого передбачається встановленим або не встановленим.
Правова фікція — фактично неіснуюче положення, що має юридичне значення в силу того, що право визнає його існуючим.
Так, в українському законодавстві, днем смерті громадянина, оголошеного мертвим, вважається день набуття законної сили рішення суду про оголошення його мертвим.
Система права — це внутрішня структура права, що відображає об’єднання і диференціацію юридичних норм.
Існує декілька класифікацій системи права:
Приватне — спрямоване на задоволення потреб і захист інтересів окремих осіб (цивільне, трудове, сімейне право).
Публічне — охороняє загальні інтереси держави (конституційне, адміністративне, кримінальне право).
Звичаєве (традиційне) право. Сукупність звичаїв, що регулюють певну галузь права.
Прецедентне право. Сукупність юридичних (як правило, судових) прецедентів, що регулюють ту чи іншу галузь права.
Договірне право. Сукупність нормативних (як правило міжнародних) договорів, що регулюють певну галузь права (як правило, міжнародне право).
Право законів (кодифіковане, статутне, декретне право). Сукупність норм права, що закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють певну галузь права.
З точки зору предмету і методу правового регулювання.
Галузі — сукупність правових норм, що регулюють певну сферу суспільних відносин.
а) Профілюючі галузі: конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Як правило, характеризуються чітким предметом та методом правового регулювання.
б) Спеціальні галузі: сімейне, трудове, фінансове, виправно-трудове право і право соціального забезпечення. Спеціальні галузі виділилися з профілюючих: сімейне — з цивільного, фінансове — з адміністративного тощо.
в) Комплексні галузі: аграрне право, господарське право, екологічне право. Багато авторів вважає, що комплексних галузей не існує, є лише комплексна система законодавства. На противагу їм інші наполягають, що комплексні галузі поєднують у собі предмет та методи профілюючих чи спеціальних галузей. Так, наприклад, господарське право поєднує у собі методи адміністративного та цивільного права.
Підгалузі — сукупність однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку, ніж галузь, групу суспільних відносин (податкове право — підгалузь фінансового права; авторське право — підгалузь цивільного права тощо).
Інститути — частина галузі права, що складається з норм, які впливають на певний вид однорідних суспільних відносин.
а) галузеві (інститут дарування) і міжгалузеві (інститут договору).
б) регулятивні (інститут купівлі-продажу) і охоронні (інститут цивільно-правової відповідальності).
в) матеріальні (інститут спадкування) і процесуальні (інститут притягнення до кримінальної відповідальності).
Під системою законодавства розуміють сукупність нормативно-правових актів, у яких об’єктивуються внутрішні змістовні і структурні характеристики права.
Залежно від основи можна виділити наступні системи законодавства:
Горизонтальна — галузева структура системи законодавства, що обумовлена предметом правового регулювання — фактичними суспільними відносинами. На основі цього критерію з’являються галузі законодавства, що відповідають галузям системи права (трудове законодавство — трудове право).
Вертикальна — ієрархічна структура системи законодавства, що відображає ієрархію органів державної влади і нормативно-правових актів за їх юридичною чинністю (Конституція закони підзаконні акти).
Комплексна — складається в залежності від об’єкту правового регулювання і системи державного управління (транспортне законодавство).
Тлумачення права — це інтелектуально-вольова діяльність по встановленню справжнього змісту правових актів з метою їх реалізації й удосконалювання.
Мета тлумачення полягає в тому, щоб з’ясувати точний зміст юридичних правил, правових розпоряджень, що містяться в нормативно-правових актах.
Об’єктами тлумачення виступають юридичні нормативні акти як письмові акти-документи, що містять норму права.
Процес тлумачення складається з двох стадій: з’ясування і роз’яснення. Тлумачення, як інтелектуально-розумовий процес, спрямований на пізнання юридичної норми, називається з’ясуванням. З’ясування — тлумачення для себе. У тому випадку, коли суб’єкт тлумачення в тій або іншій формі виражає результати з’ясування для інших осіб, має місце роз’яснення.
Існує дві класифікації тлумачення: за суб’єктами та за об’ємом.
Розрізняється два види тлумачення за суб’єктами:
Легальне — тлумачення вищих судових органів.
Автентичне — тлумачення органа, що видав акт.
Правозастосувальне — як правило, це — тлумачення правозастосовчих органів.
Повсякденне — тлумаченням займається будь-який суб’єкт права.
Професійне — тлумачення дають фахівці-юристи.
Доктринальне — тлумачення проводиться вченими-юристами.
Крім того, існує ще два різновиди тлумачення:
Нормативне — дається офіційне роз’яснення норми в цілому безвідносно її реалізації.
Казуальне — норма інтепретується щодо конкретного випадку.
Щодо тлумачення за об’ємом, тобто з’ясування співвідношення між дійсним змістом норми та її текстуальним виразом, то розрізняються наступні види тлумачення:
Буквальне (адекватне) тлумачення означає відповідність словесного виразу норми права її дійсному змісту.
Розширювальне тлумачення — зміст норми, що тлумачиться, виявляється ширшим її текстуального виразу.
Обмежувальне тлумачення — зміст норми права виявляється вужчим її текстуального виразу.
Розширювальне та обмежувальне тлумачення — результат недосконалості законодавства.
Способи (прийоми) тлумачення правових норм . Під способами тлумачення розуміється сукупність прийомів і засобів, використовуваних для встановлення змісту норми права.
Граматичний — сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з’ясування тексту на основі даних філології, правил мови.
Логічний — сукупність спеціальних прийомів, заснованих на безпосередньому використанні законів і правил формальної логіки.
Систематичний — сукупність спеціальних прийомів, обумовлених системністю права і законодавства, і спрямованих на аналіз системних зв’язків нормативного положення, що тлумачиться, з іншими елементами системи права і системи законодавства.
Історико-політичний — сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на аналіз історичної ситуації, соціально-економічних і політичних чинників, що зумовили видання нормативно-правового акту і вплинули на волю законодавця.
Телеологічний (цільовий) — сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з’ясування мети видання нормативно-правового акту.
Функціональний — сукупність спеціальних прийомів, що враховують умови і чинники, при яких реалізується нормативно-правовий акт.
Спеціально-юридичний — сукупність спеціальних прийомів, заснованих на юридичних знаннях (юридичних понять, термінів, юридичних конструкцій, закономірностей правового регулювання, правил юридичної техніки тощо).
Використавши різні способи тлумачення, інтерпретатор може правильно і повно виявити волю законодавця, викладену в тексті нормативного акту.
1. Бабаев В. К., Баранов В. М., Толстик В. А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. — М. : Юристъ, 2003. — 251 с.
2. Балинська О.М., Гарасимів Т.З. Проблеми теорії держави і права: навч.-метод. посіб. / Львівський держ. ун- т внутрішніх справ. — Л. : ЛьвДУВС, 2008. — 320c.
3. Ведєрніков Ю.А., Папірна А.В. Теорія держави і права: навч. посібник. — К. : Знання, 2008. — 333с.
4. Зайчук О.В., Журавський В.С. Вступ до теорії правових систем / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / Олег Володимирович Зайчук (заг.ред.), Наталія Миколаївна Оніщенко (заг.ред.). — К. : Юридична думка, 2006. — 431с.
5. Копиленко О. Л., Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С., Оніщенко Н. М., Бобровник С. В. Загальна теорія держави і права (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції): навч. посіб. / МОН України. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 400c.
6. Лазарев В. В., Липень С. В. Теория государства и права: Учебник для вузов. — 3.изд., испр. и доп. — М. : Спарк, 2004. — 528с.
7. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права. Прагматический курс: Экзаменац. справочник. — О. : Юридична література, 2005. — 184с.
8. Пархоменко Н.М. Джерела права: проблеми теорії та методології: [монографія] / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К. : Юридична думка, 2008. — 335c.
9. Скірський І.В. Теорія держави і права: Навч. посіб. — Вінниця, 2006. — 292с.
Підстави виникнення правових відносин між батьками та дітьми. Особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей. Майнові права та обов’язки батьків та дітей. Загальна характеристика. Позбавлення батьківських прав. курсовая работа [44,5 K], добавлен 23.11.2002
Вивчення змісту, сутності загальнообов’язкових норм, що регламентують діяльність органів та установ виконання покарань, визначають порядок й умови відбування, регулюють правовідносини, що виникають у сфері їх виконання. Права та обов’язки даних органів. реферат [21,3 K], добавлен 13.08.2013
Складові цивільного права: наявність приватних осіб; приватний інтерес (основа); воля учасників, як умова вступу в цивільні правовідносини. Цивільне право — система правових норм, що регулюють на засадах речової рівності майнові і немайнові відносини. шпаргалка [90,8 K], добавлен 06.05.2009
Розвиток теорії цивільного права. Ознаки цивільних правовідносин. Класифікація цивільних правовідносин за загальнотеоретичним критерієм. Суб’єктивне право і суб’єктивний обов’язок. Основна класифікація цивільних правовідносин. Порушення правових норм. курсовая работа [94,5 K], добавлен 28.05.2019
Адміністративна правосуб’єктність та її складові елементи. Система адміністративного права. Поняття, структура і вид норм. Вертикальні і горизонтальні правовідносини. Систематизація норм адміністративного права. Правовий статус органів виконавчої влади. шпаргалка [63,4 K], добавлен 27.02.2010
Взаємні права та обов’язки особи та української держави передбачають, що громадяни України мають всі права і свободи та несуть усі обов’язки перед суспільством і державою. Конституційний статус, громадські та політичні права і свободи громадян України. контрольная работа [31,6 K], добавлен 30.04.2008
Поняття, ознаки, структура та види норм права як загальнообов’язкових правил поведінки, санкціонованих державою. Сутність нормативно-правових актів; їх класифікація за юридичною силою. Способи викладення норм права у нормативно-правових приписах. курсовая работа [55,1 K], добавлен 18.03.2014
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021

Правовідносини реферат. Государство и право.
Небольшое Сочинение На Тему Равнодушие
Анализ Текста Практическая Работа
Сочинение С Чего Начинается Родина 8 Класс
Слова Маркеры В Эссе По Русскому
Дипломная работа по теме Особенности изучения табличных случаев умножения и деления в начальной школе
Реферат: Процессы над ведьмами в Вале
Сочинение На Тему Трагедия Чацкого
Дипломная работа по теме Документальное оформление и учет расчетов с поставщиками и подрядчиками
Правила Самостоятельных Занятий Физическими Упражнениями Реферат
Курсовая работа: Публіцистика Е. Хемінгуея
Отчет по практике по теме Основи складання та використання матеріалів великомасштабного картування ґрунтів на прикладі ВП НУБіП України НДГ ‘Великоснітинське ім. О.В. Музиченка’
Как Начать Писать Рефераты На Заказ
Курсовая работа по теме Итальянский период в творчестве И.И. Бродского
Бронхоэктатическая Болезнь Реферат
Как Оценивать Сочинение В 4 Классе
УРОВЕНЬ МОТИВАЦИИ ДОСТИЖЕНИЯ УСПЕХА.
Что Для Вас Есть Право Эссе
Контрольная работа по теме Финансовое обеспечение воспроизводственного процесса
Курсовая работа: Проектирование и расчет электронного устройства для управления двигателем постоянного тока с независимым возбуждением и реверсом по обмотке возбуждения. Скачать бесплатно и без регистрации
Смеется Заливается Хохочет Мальчик Сочинение Егэ
Защита прав авторов на музыкальные произведения — Государство и право контрольная работа
Организация, методика, техника проведения инвентаризации и отражение её в учете — Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Характеристика микроорганизмов молочнокислых, бифидобактерий и пропионовокислых бактерий, используемых при производстве биомороженого — Биология и естествознание реферат