Сказка про маленького трактора

В новогоднюю ночь принято дарить подарки. особенно их любят получать дети. и сегодня в качестве новогоднего подарка я хочу подарить

В новогоднюю ночь принято дарить подарки. Особенно их любят получать дети. И сегодня в качестве новогоднего подарка я хочу подарить сказку одной моей знакомой девочке, которую зовут Лиза и которая живет в Риге. А еще я дарю эту сказку всем детям участников и читателей «Сноба».

                                                       ***

Ветер улетел, потому что у него было еще
очень много дел. А семечко осталось на обочине дороги, в трещине рассохшейся от
зноя глины. Взошло солнце. Оно жарким коровьим языком облизало камни на
обочине, примятую траву в придорожной канаве и саму дорогу, тяжело
распластанную в колыхавшемся мареве плотного, пропитанного испарениями воздуха.
Прошелестели комочки со стенок трещины и засыпали семечко.

Влажная темь помогла семечку выжить, и в
один из дней тоненький, бледно-желтый росток осторожно высунул свою головку
наружу. Он робко раздвинул стены своих домиков, — того, в который определила
его жизнь, и того, в который занесла судьба, — и оторопел… Кругом горело,
пылило, грохотало, лязгало, неслось. По окаменелой дороге шли люди и гнали
скот, мчались машины и ползли трактора. И над всем этим нескончаемым движением
обжигающим диском нависало неподвижное солнце, как огромный желток адской
яичницы. Дорога была постоянно окутана облаком сухой пыли, в которой растворялись
предметы, терялись их очертания и даже исчезали тени, будто высасываемые,
пожираемые солнцем. Казалось, еще чуть-чуть, и дорога превратится в язык
раскаленной лавы, сметающей все на своем пути.

…Вдруг хищное пятно легло на глинистую
землю и поползло к цветку. Цветок вздрогнул и сжался в комочек. Пятно
надвинулось на него, расползлось вокруг, и старческий голос проскрипел свысока:
«Да здесь, я вижу, новый жилец. Как жить-то здесь думаешь в этом
аду?»

Это говорила старая-престарая придорожная
крапива. Хотя, впрочем, какая же она была старая, если появилась на свет всего
за три месяца до цветка. Но за это время безжалостное солнце иссушило ее тело,
отняло у нее всех детей, и старуха ополчилась на целый свет. Она грызлась с
пробегавшими мимо собаками и отнимала у соседей воду, она ядовито плевалась
вслед прохожим и никогда не упускала случая ожечь им ноги. Зная ее крутой нрав,
с ней старались не связываться — люди обходили ее стороной, собаки высоко
перепрыгивали ее, а коровы шли осторожно, не мотая выменем и даже переставая
отгонять мошкару ударами хвостов. Раза два пытались, правда, выдрать ее с
корнем. Ну куда там! Крапива кусалась с остервенением бешеного пса, и на нее
окончательно махнули рукой.

Она была хитрая и запасливая — эта крапива.
Стоило редкому дождику пролиться над ней, как она вся напружинивалась,
подбиралась, каждый своим листочком, превращаясь в огромный сосуд, донышком
которого была она сама, ее еще  не
родившиеся дети. А она страстно желала иметь их вновь. Вот почему в жилах
старухи всегда плескался нежнейший золотистый сок.

И
как удивилась эта старая перечница (а уж чего-чего, а перца в ней было
предостаточно), когда в том месте, где рыли землю ее корни, на свет вылез
маленький хилый заморыш. «Как жить-то здесь будешь, червяк?» —
повторила она.

— А
что, здесь уже занято? — смущенно пролепетал цветок, и пушок на его
головке задрожал. Хриплый смех был ему ответом. Старуха не проронила больше ни
слова. Она отвернулась, снова погрузившись в полусон.

Шли
дни. Вычищенное до блеска небо не выдавило и слезинки с тех пор, как цветок
появился на свет. Земля уже не просто тяжело дышала — она предсмертно хрипела
от зноя. Перестали летать птицы. Коровы шли на выпас понуро, часто
останавливаясь, и не крики, ни кнут погонщика не могли нарушить этого
медленного, почти погребального шествия.       

Однажды
перед цветком и крапивой остановился автомобиль. Из него выскочил низенький
толстячок и в задумчивости уставился на бесцветное, увядающее небо. Потом вдруг
опустился на колени, хрястнул кулаком что было сил по растресканной глине,
охнул, выругался и, подняв тучу пыли, укатил.

Цветку становилось все хуже. Он мог бы еще
жить, но его первые, самые нежные листочки погибали, стебелек клонился к земле,
а пух на головке пожелтел. С немой мольбой о помощи он повернулся к старухе, но
та была неподвижна, подернутая пленкой полусна. В отчаянии, не сдержавшись, он
показал ей язык. Однако старуха не спала, и ее обидела подобная
невоспитанность. «В наше время…» — назидательно начала она, но цветок
вряд ли уже  что-либо мог услышать.
Стебелек его подломился, и головка упала на каменную землю…           

Старуха
потом так и не сумела объяснить себе, что случилось с ней в то мгновение,
только корни ее потянулись к его корням и бережно сжали их. Живительная влага
билась в этом объятии.   


Цветок медленно приходил в себя. Он открыл глаза и очень удивился тому, что еще
жив. Но еще больше удивился он листьям крапивы, которые не жгли, а, наоборот,
бережно укутывали его ссохшееся тельце. Старуха-крапива между тем превратилась
в настоящую сиделку. Она кормила цветок, поила его, защищала от солнца. Вся
нерастраченная нежность этого грубого, заскорузлого существа изливалась наружу.
Теперь это был ее цветок. Чувствуя себя матерью, она стала больше следить за
собой, и по утрам даже позволяла расходовать часть драгоценной влаги на
умывание. Она молодела на глазах, и все перенесенные ею несчастья отошли в
такую даль, откуда им уже не было возврата. Цветок обрел в ней настоящую мать,
но из уважения к ее сединам он звал ее бабушкой:


Бабушка, а как называется та огромная трава, что растет за полем?


Бабушка, а почему не падают птицы?


Бабушка, когда я вырасту, я обязательно напою всю дорогу. От края до края!

Старуха, разгладив морщины, снисходительно улыбалась.         

В
один из дней случилось чудо. Цветок расцвел. Его головка окрасилась в изумительный розовый
цвет и выбросила белые мелкозубчатые лепестки. Весь цветок стал пунцовым от
гордости. Он томно изгибался, и лепестки вздымались белым облачком, которое
таяло на глазах и снова возникало вокруг стебелька.           

Старуха восхищенно оглядела цветок и, не найдя
ни малейшего изъяна, пробормотала «Хар-р-рош!» Затем осторожно
сдунула прилипшую к нему пушинку. Ветер подхватил пушинку, закружил ее и через
несколько минут опустил на куртку девушки, которая шла по дороге, оживленно
болтая со своим спутником.


Да уж, невеселые места, — заметил тот. — Пройдем еще немного и свернем в лес. А
ты…


Какое чудо! — прошептала девушка, — Он только что расцвел. 

Она
стояла перед цветком и крапивой. Ее спутнику можно было больше ничего не
говорить. Он полез в канаву.

И
тут случилось второе чудо за один день. «Только попробуй!» —
угрожающе зашипела крапива и, изогнувшись, закрыла цветок. Ах, если бы могли
знать язык цветов или хотя бы чувствовать его! Но спутник девушки очень
торопился и ничего не заметил.


Ух, черт! Жжется, проклятая, — через минуту заорал он и схватился за походный
топорик. …И охнула, осела старая крапива. А он все кромсал и кромсал ее тело.
Он был весь в ее крови и даже не почувствовал, как вскрикнул под его каблуком
раздавленный цветок…

…Они
ушли. А потом прилетел ветер. Он бережно поднял смятую головку с одним
уцелевшим лепестком и положил ее на грудь умирающей старухи. И улетел. У него
ведь еще было очень много дел.                                                                                                                            Москва — Итака — Чикаго (1982-1990-1992)

На одном из современных российских заводов инженеры выпустили сверхскоростной пассажирский поезд. Он был создан по новейшим технологиям. Поезд развивал небывалую скорость. Интерьер его вагонов поражал удобством и комфортом.

В общем, он был создан для пассажиров, чтобы они могли передвигаться по нашей красивой стране быстро, безопасно и с комфортом. Но сейчас мы хотим рассказать не об этом, а о том, какая история произошла с новеньким поездом.

А история с ним произошла следующая. Когда новенький поезд покинул Депо, в котором над ним трудились рабочие многих профессий, его направили на учебу к опытным поездам. Хоть ты и самый совершенный из поездов, а учеба — это главное. И вот как-то летним утром нашего маленького друга доставили в Депо одного российского города, в котором ему предстояло пройти обучение.

Новенький поезд стоял на одном месте и не знал, что ему делать. Первым проснулся опытный поезд под номером один. И, увидев нашего маленького друга, спросил:

Ты кто?

Я Сяпик. Меня доставили к вам на учебу

Сказал маленький поезд.

А меня зовут Экспресс. Я доставляю людей в назначенное место быстро и безопасно. Ну ладно, я уже опаздываю. Поговорим позже. Мне сегодня предстоит дальняя поездка.

Хорошо, до встречи!

Сказал Сяпик.

И Экспресс быстро отправился в дальнюю дорогу.

Сяпик остался стоять у ворот Депо. Он думал: как хорошо быть опытным и быстрым поездом. Приносить людям пользу. И ему очень захотелось тоже стать таким же, как Экспресс. Пока он стоял и мечтал, в Депо проснулись остальные поезда.

Первой из Депо выехала Дрезина. Это была странного вида машина. Сяпик никак не мог понять, что это за техника и для чего она нужна.

Ой, малыш, ты откуда взялся?

Cпросила Дрезина.

Меня рано утром доставили к вам на учебу

Ответил Сяпик.

Прекрасно, у нас давно не было учеников. В нашем Депо живут только опытные поезда. Тебе очень повезло, что ты попал именно к нам

Ответила дрезина.

Ой, прости, я забыла представиться. Меня зовут Дейзи. Я ремонтирую железнодорожное полотно. Можно сказать, я лечу его как врач. А тебя как зовут?

Сяпик.

Ответил маленький поезд.

Когда меня собирали на заводе, то инженеры говорили, что я буду приносить людям пользу и быстро доставлять пассажиров к месту назначения. И звать меня будут по-другому, важно и серьезно — Сапсан. А пока меня все зовут Сяпик.

Поживем — увидим.

Ответила Дейзи.

Мне пора на работу. А ты пока осмотрись здесь и познакомься со всеми остальными.

И она уехала. А Сяпик решил последовать совету Дейзи и познакомиться с остальными поездами. Когда он въехал в Депо, то увидел там еще четыре поезда. Один из них был такой же, как Сяпик — молодой и шустрый. Это была электричка.

О, привет! Ты кто?

Спросил Элик.

Так звали нового знакомого Сяпика.

Я ученик. Меня доставили к вам в Депо рано утром. И зовут меня Сяпик.

Ну, здравствуй, Сяпик! Будем дружить. А пока я отправляюсь в путь. Мне нужно доставить людей на работу. Если я опоздаю, будет очень плохо. Я подведу многих людей.

Хорошо, хорошо! Отправляйся в путь! Не буду тебя задерживать

Ответил Сяпик.

Ну пока, до встречи!

Сказал Элик.

Элик, ты с кем там разговариваешь?

Раздался голос из глубины Депо.

А, это Сяпик, новичок. Ученик. Он прибыл к нам рано утром

Ответил Элик.

Из дальнего угла показался серьезный, сильный мощный поезд.

Здравствуй, ученик!

Сказал выехавший из Депо локомотив.

Здравствуйте!

Ответил Сяпик.

Меня зовут Локо. Я локомотив и вожу составы с грузом.

Вы такой большой и сильный! И наверное, очень много вагонов с грузом можете перевезти? С

Спросил Сяпик.

Да, это так. Главная наша задача – это помогать людям

Сказал Локо.

Да, я знаю! И меня этому учили, когда собирали на заводе.

Ответил Сяпик.

Хорошо, что в нашем Депо пополнение. Мы здесь все работаем на пользу людям. Они нас создают в помощь себе, потому что не могут сразу перевозить столько грузов, сколько мы – поезда. Мы быстрые, сильные, безопасные, поэтому нужны людям. Очень рад встрече с тобой, а мне пора.

Сказал Локо.

Да, конечно. Вам, наверное, нужно перевезти много разных грузов?

Спросил Сяпик.

Это точно. Я отправляюсь на юг, в город Сочи. Слышал о таком?

Конечно! Когда инженеры меня собирали, говорили, что я буду доставлять людей быстро к месту назначения. И может быть, буду работать в городе Сочи. Ведь там в 2014 году будет зимняя Олимпиада.

Как раз для этого я и отправляюсь в этот город. Я везу щебень, лес, цемент, разную технику и мебель, чтобы строители вовремя закончили подготовку к Олимпиаде.

Как это прекрасно, когда ты можешь помочь людям

Сказал Сяпик.

Я подрасту, выучусь и тоже буду помогать людям.

Молодец! Нам такие поезда нужны. У нас в Депо очень хорошие поезда. И надеюсь, ты станешь одним из нас. Рад был встрече. А теперь пора в путь.

Сказал Локо.

До встречи в городе Сочи!

Ответил Сяпик.

Хорошо, малыш! Учись и взрослей, может быть, еще встретимся.

Ответил Локо и уехал.

Сяпик направился в Депо, чтобы познакомиться получше с тем местом, где ему предстояло учиться жизни. Депо было большое, просторное и светлое. Сяпику очень понравилось его новое место. Стены были выкрашены краской. Она была яркая и переливалась на солнце. Рельсы тоже блестели. Как будто их натерли. Везде был порядок и чистота.

Только в самом дальнем углу Депо стояло что-то большое и непонятное. Сяпик из любопытства решил подъехать и посмотреть. Когда он приблизился, то увидел что-то, что напоминало поезд, но совсем не такой, как все его прежние друзья. Такой поезд он видел только в книжках, и назывался он там — паровоз.

Это действительно был старенький паровоз. Он почти никогда не выезжал из Депо. Только один раз в год покидал эти стены. Это был праздник День Победы — 9 Мая. В этот день он приводил себя в порядок и выезжал из Депо, чтобы вспомнить свое прошлое и рассказать людям о своей жизни.

Сяпик не решался заговорить первым. Поэтому стоял и смотрел молча. А паровоз спал, немного кряхтя и посапывая. Наконец он проснулся.

Это еще кто здесь?

Спросил паровоз.

Я, Сяпик, новенький. Меня прислали к вам в ученики..

Протараторил Сяпик от волнения. Ему еще никогда не приходилось разговаривать с такими паровозами.

Да ты не волнуйся так, глупыш

Ответил паровоз.

Ты что, впервые видишь такого, как я?

Да, раньше только на картинках видел.

Ответил Сяпик.

А вы здесь давно работаете?

Ты знаешь, мне иногда даже страшно вспомнить, сколько я здесь работаю…

Ответил паровоз.

Вы, наверное, знаете много историй разных?

Спросил Сяпик.

Да, жизнь у меня долгая, и историй много накопилось. Только вот рассказывать их некому. Все поезда очень заняты, все время на работе. А я здесь один. И поговорить не с кем.

А вы могли бы рассказать мне эти истории? Мне очень интересно.

Сказал Сяпик.

Конечно же могу. Тебе действительно интересно?

Спросил паровоз.

Да, очень. У вас, наверное, такая интересная жизнь. Мне хочется узнать про вас все

Ответил Сяпик.

Тогда слушай.

Сяпик устроился поудобнее и стал слушать, что рассказывал ему паровоз.

Услышал Сяпик о том, как еще совсем молодым паровоз возил щебень и лес для строительства дорог в Сибири. Как воевал в годы Великой Отечественной войны. Перевозил заводы в Сибирь. Возил боевую технику на фронт. Вывозил раненых с передовой.

Слушал Сяпик историю жизни паровоза и думал: «Какой смелый, отважный этот паровоз. Он, Сяпик, наверное, так не смог бы. А хотя нет, конечно же, смог бы. Ведь он создан, чтобы помогать людям».

Много еще историй рассказал Сяпику Дедуля, так называли старый паровоз. Но об этом в следующий раз.

Свидетельство о публикации
№2021-298 от 21 февраля 2021.

В одном большом супермаркете, в отделе игрушек жили-были Трактор, Кран и Грузовик. По ночам, когда наступала тишина, они покидали свое дневное место, и, как детишки, игрались на игрушечной стройке, где занимались своими прямыми обязанностями — строили игрушечный домик. Но с наступлением утра, им снова приходилось занимать свои прежние места.

В один обычный день в отделе появилась мама с маленьким мальчиком. Он увидел Грузовика, взял его в ручонки и, казалось, они больше никогда не расстанутся. Посмотрев в глаза своего сына, мама сразу все поняла. Ну вот, деньги заплачены, игрушка упакована в яркую коробочку. С полки наблюдали грустные Трактор и Кран и мысленно прощались с Грузовиком.

Пришла опять ночь, и уже два приятеля отправились по обычному маршруту на стройку. Но вот беда, строить дом вдвоем совсем не выходило. Не хватало Грузовика.

Расстроенные, они собрались ехать на свое, обычное место, но тут Трактор предложил:

А что, если мы опять будем все вместе? Нам надо срочно отыскать нашего приятеля Грузовика!

Кран призадумался и произнес:

Нам стоит попробовать, у нас получится!

Получится?

Удивленно спросил Трактор.

Мы ведь в запертом супермаркете.

Не расстраивайся, стоит хорошенько подумать!

Кран сделал умный вид, подумал и радостно произнес:

Видишь в окошке маленькую форточку, наш кот Базиль каждый день пробирается на улицу через него. У нас тоже получится!

А ведь и правда, как же я об этом не подумал!

Улыбнулся Трактор, и они взяли курс на путешествие.

Форточка была высоко, им не просто было забраться, но вместе приложив все силы, они одолели препятствие.

Кран, с помощью стрелы, поднял Трактор и перенес его на ту сторону через форточку.

Затем Трактор, зацепив тросом, протаскивал медленно и уверенно Кран. Первое испытание было позади.

В холодную ночь они очутились на улице. Посмотрели по сторонам, огляделись.

Вокруг большие настоящие дома, не такие, как в их игрушечном мире.

Постояв и осмотревшись, Трактор с грустью произнес:

У нас никогда не получится найти Грузовика, город такой большой, как мы его найдем, где искать-то?

Не надо грустить и отчаиваться, какой-то выход должен быть.

Кран был очень высоким и мудрым.

Тут же весело добавил:

Все маленькие детишки ходят в сад — это у них такая работа. Нам надо найти поскорей детский сад, и тогда мы встретим мальчика, у которого теперь наш друг Грузовик.

Не будем терять время, помчали быстрее к садику.

Обрадовавшись, завел мотор Трактор.

Но игрушки не имели представления, в какой стороне находился детский сад. Осмотревшись по сторонам, решили выдвинуться в сторону, подающего сигнал, светофора. Он казался очень-очень далеко, путь предстоял не легкий.

Вскоре рождался новый день. Отблески яркого солнышка пробивались из-за горизонта, и перед глазами друзей просыпался и новый мир — город, который им никогда не приходилось посещать. В жизни игрушек были другие, сложные машины, сделавшие их. Они вспомнили станки, с помощью которых запаковывали в красочную коробочку. Автомобили доставили в супермаркет, и стеллаж, на котором они встретились и подружились.

Этот мир был им родным, другой был неизвестным и пугал их, для этого они ехали разыскать своего друга, которого так не хватало.

Неожиданно большой кран рассмотрел впереди здание детского садика.

Ну, что там, что?

Неугомонно спрашивал Трактор, прикладывая силы что-то разглядеть.

Кажется, по ту сторону улицы здание, которое нас интересует.

Вытягивая свою руку-стрелу, и направил на детский сад.

Где же?

В силу своего маленького роста Трактор не мог ничего увидеть.

За деревом тебе не видать.

Прокомментировал проницательный Кран.

Мне ничего не видно.

Расстроенно ответил Трактор.

Давай, побыстрее туда!

Приятелям необходимо было перейти на ту сторону дороги. Осилив половину пути, они услыхали пугающий резкий вопль тормозов.

«Что это, неужели конец?» — промелькнуло в голове Трактора.

Рядышком с ними притормозила большущая машина. Из салона вышел дядя-водитель, присев на корточки, стал рассматривать совсем новые, яркие две детские игрушки. Посмотрев в одну и другую сторону, он никого не увидел.

Интересно, кто их тут оставил?

Произнес он вслух.

Не имея много времени на размышления, он в очередной раз осмотрелся по сторонам, поднял игрушки, положил на пассажирское сидение машины и продолжил движение.

«Отдам сынишке, он будет рад», — садясь за руль машины, подумал мужчина.

Катаясь, долгое время на большой автомашине, на каком-то бугорке друзья подпрыгнули, и свалились с заднего сидения. Вернувшись домой после тяжелого дня, дядя совсем забыл о найденышах.

Опять новое испытание, что делать-то будем?

Угрюмо произнес Трактор.

Где искать мальчишку и Грузовика?

А умный Кран, как всегда, не падал духом и произнес:

С самого раннего утра, как только дядя придет к машине, мы убежим, следует действовать быстро, ведь у нас будет очень мало времени.

Продумав план, игрушки стали ждать утро. Все прошло слишком легко и быстро. Пока дядя прогревал автомобиль, приятели успели выбраться в приоткрытую дверцу машины. Им хватило времени спрятаться за кустом, который рос у дома.

Прогрев автомобиль, дядя поспешно уехал, а игрушки опять принялись за поиски детского сада.

Ой!

Не сдерживая эмоций, радовался Кран.

Вот же он, детский сад!

Я опять ничего не вижу!

Обиженно сказал Трактор.

Чего стоим, помчали!

Но не все так было просто. Быстро ехать не получалось. Грунтовая дорожка была узенькая, не ровная, то и дело их бросало в разные стороны. Кое-как они достигли цель — вот он сад!

Огромное количество детишек разного возраста, держась за руку взрослых, близких родных, проходили сквозь калитку. Мелькали незнакомые лица, но мальчишки, которого они хотели отыскать, так и не было. Поток ребятни прекратился и грустный.

Трактор сказал:

Мы не сможем его найти, что же делать?

Но мудрый Кран не падал в отчаяние, и, подумав, твердо заявил:

Он просто прошел раньше, чем мы оказались тут, нам надо дождаться вечера.

Прождав целый день у калитки, игрушки опять всматривались в лица ребятни, покидавших стены садика. Но, к сожалению, теперешнего хозяина Грузовика они так и не увидели.

Все разбрелись по домам, сторож запер калитку. Зажглись ночные фонари. Наступала ночь. На небе появились первые звездочки.

Надо было что-то придумать с ночлегом, ведь совсем не было желания оставаться под открытым небом. Увидев детскую площадку, они покатились к ней, забрались под крышу навеса. После длительного безуспешного испытания, они обняли друг друга, уставшие, погрузились в сон.

А что с Грузовиком?

После прощания со своими приятелями, мальчик крепко прижал Грузовика к себе, и они вместе покинули супермаркет. Грузовику все было интересным вокруг, ведь он никогда не покидал стеллажи игрушечного отдела. Мимо проносились настоящие автомобили на высокой скорости, и это чуть—чуть пугало его.

Мама с мальчиком остановились, выжидая нужный номер троллейбуса. Мама все время смотрела на номера приходящих и уходящих автобусов и троллейбусов, а мальчик изучал свою машинку.

Данил, давай быстрее, наш троллейбус.

Озвучила мама, взяв мальчика крепко за ручонку.

Ага, значит, моего хозяина зовут Данил, — размышлял грузовик.

Рад знакомству!

Они зашли в троллейбус, Данил присел у окошка. Дорога была длинной, троллейбус ехал вперед, то сворачивал, останавливался на остановках. Кто-то выходил, кто-то, наоборот, заходил. Грузовику все было очень интересным. И вот их остановка. Они быстро покинули троллейбус и медленно пошли по тротуару к дому. Дом встретил тяжелой металлической дверью.

Прислонив что-то кругленькое к панели, дверь щелкнула и тут же открылась. Поднявшись по ступенькам, опять дверь. Но эта раздвинулась по разные стороны, а само помещение было таким маленьким… Мама с Даней зашли внутрь, дверь закрылась, и поехала вверх.

Грузовика одолело чувство страха, но посмотрев на спокойного Данила, он быстро успокоился. Он — не трус! И правда, проехав недолго, дверь открылась, и мальчик с мамой покинули маленькую комнатку.

Грузовик не знал еще тогда, что это лифт, и часто они будут ездить в нем. Отперев еще одну дверь, мама с Даней переступили порог квартиры. Сняв ботинки и верхнюю одежду, мальчик пошел в свою комнату.

Радости не было предела! Он катал грузовик по полу, по кровати, столу, съездил на мойку, занялся постройкой домика из конструктора.

А с кухни доносились вкусные ароматы ужина, время за стол. Так быстро пролетело время, пора в кроватку. Не раздумывая, Даня положил рядышком с собой новую игрушку, и долго не убирал руку с нее. Уставший, он быстро погрузился в сон. А Грузовику совсем было не до сна, эмоции его переполняли. Он водил глазами по комнате, и рассматривал ее жителей.

Как же было много разных игрушек у Дани! С полок навесного шкафчика смотрели на него другие машинки, игрушки-конструкторы, кубики и посудка, велосипед, а в углу скучала огромная плюшевая собака, с большими добрыми глазами.

Ой, вы делаете мне больно, не могли бы вы сдвинуться чуть-чуть в сторону, заломился у меня уголок.

Услышал Грузовик.

Растерянный Грузовик не мог понять, что обращаются к нему. Он опять услышал те же слова, но произносили их уже настойчивее.

Грузовик поводил своими глазенками, и понял, что Даня положил его на подушку. Скорее всего, это она просила передвинуться, ведь действительно, уголок был замят.

Прошу прощения.

Отъезжая, произнес Грузовик.

Благодарю.

Услышал он в ответ.

А Подушка продолжала:

Вы, я вижу, сегодня только появились у Дани. Он очень аккуратный и добрый мальчик, очень бережно относится к каждой игрушке. Вы и сами видите, сколько их у него, и все в хорошем состоянии. А давайте я представлю вас жителям этой комнаты.

Было бы неплохо познакомиться со всеми.

Только и ответил Грузовик.

Подушка по очереди представляла каждого. Все перезнакомились, и Грузовик рассказал свою историю, как он попал в их компанию. Конечно, он не забыл вспомнить своих друзей по магазину, и ему взгрустнулось…

Он решил, что никогда они больше не встретятся…

Все заметили, Грузовик стал грустным, чтобы отвлечь его от мыслей, кукла Маша сказала:

Может, ты меня прокатишь, ведь это так интересно!

Запрыгивай скорей в кабину!

Маша устроилась на сидении поудобнее, и они помчались по комнате. Вперед-назад, влево-вправо, быстро и помедленнее, а Маша громко смеялась.

К ним подключился робот Умник, позвав всех в хоровод. Гармошку взял Мишка, оловянные солдатики вдарили по барабанам. И всем мгновенно так стало радостно. Все плясали и играли и даже не заметили, ка свалили с полочки целую коробку кубиков…

Ночную тишину нарушил грохот, все разбежались по своим местам. Даня перевернулся на другой бочок, Грузовик его нежно погладил по спинке, а Подушка напела ему песенку. Опять все стало тихо и спокойно. Уставшие игрушки тоже решили вздремнуть…

А на утро у Дани поднялась температура, мама вызвала врача. Он в сад, конечно, не пошел, поэтому Трактор и Кран ждали его зря. За время болезни, мальчик все время играл с Грузовиком, и даже на секундочку не мог представить, что совсем рядом его друзья.

А в то время, на крыльце того самого дома, в ожидании, уснули Трактор и Кран.

Жители дома, погрузившись в свои мысли, спешили по домам. Никто из них не обратил внимания на игрушки.

И как неожиданно было услышать голос дяди, от которого они недавно сбежали:

А как вы сюда попали? Я же вас оставил в машине… Интересное дело, очень интересное…

Дядя взял игрушки в руки и направился домой.

Как всегда, его радостно встречал его сынишка:

Урааааа, ты дома! Я соскучился!

А я с подарком.

И дядя протянул Дане Трактора и Крана.

Ты не поверишь, я нашел их случайно на дороге. Ну, могу представить, как они там очутились. Теперь они пополнят твой автопарк.

Даня в тот момент был самым счастливым ребенком в мире.

Но какое было счастье у Трактора и Крана, когда они увидели мальчика с магазина. Вы не представляете, как же обрадовался Грузовик! Он даже не мечтал о такой встрече.

Каждый по-своему был счастлив: Даня новым игрушкам, а те, что они опять все вместе!

                Ñêàçêà-ïåðåñêàç
Æèë-áûë  Òðàêòîð.  Îí áûë íå êàê âñå òðàêòîðà. Îí áûë ìàëåíüêèì. Ïîêà îí áûë íîâûì, ïîáëåñêèâàë ãëÿíöåâîé ãîëóáîé êðàñêîé è ÿðêèìè æåëòûìè ôàðàìè, î íåì âñå çàìå÷àòåëüíî çàáîòèëèñü. Åãî îáòèðàëè, ÷èñòèëè, ïîèëè ñâåæåé ñîëÿðêîé. Åãî ëþáèëè. Âåäü òðàêòîð áûë î÷åíü ïîëåçåí â õîçÿéñòâå.  Íà íåì êîñèëè òðàâó.  åãî ìàëåíüêîé òåëåæêå âîçèëè ìåøêè ñ ìóêîé è îòïðàâëÿëè áàðàøêà íà ðûíîê.  Îäíàæäû, êîãäà ñëîìàëñÿ øêîëüíûé àâòîáóñ, â ñâîåé òåëåæêå îí äàæå âîçèë äåòèøåê â øêîëó.
Íî òåõíèêà òîæå ñòàðååò. È íàø Òðàêòîð, õîòÿ îí è îñòàâàëñÿ ìàëåíüêèì, òîæå íåîæèäàííî ñòàë ñòàðûì. Ìàëîïðèãîäíûì äëÿ õîçÿéñòâà. ×àùå âñåãî îí ïðîñòî ñòîÿë âî äâîðå è ãðóñòèë, ãëÿäÿ, êàê òðóäÿòñÿ äðóãèå  òðàêòîðà. Îäíàæäû íà íåì ðåøèëè îòïðàâèòüñÿ â ëåñ çà äðîâàìè. Íî ïîøåë äîæäü è äîðîãó ðàçìûëî. Ìàëåíüêèé Òðàêòîð  ñíà÷àëà çàáóêñîâàë, ïîòîì ñúåõàë ñ äîðîãè è çàñòðÿë â âûñîêîé òðàâå. Ëþäè ïûòàëèñü âûòàùèòü òðàêòîð èç çàïàäíè, íî íå óäàëîñü.  Îãîð÷èâøèñü, ÷òî òàêàÿ òåõíèêà  áîëüøå óæå íè íà ÷òî íå ãîäèòñÿ, îíè îñòàâèëè ñâîé ìàëåíüêèé òðàêòîð â ëåñó è óøëè äîìîé.
Îõ, êàê æå çàãðóñòèë ìàëåíüêèé Òðàêòîð! Îí ïîãàñèë ôàðû è îäèíîêî ìîê ïîä ñèëüíûì äîæäåì. Ãîëóáàÿ  êðàñêà íà åãî äâåðöàõ ñîâñåì âûãîðåëà è îáëóïèëàñü. Êîå-ãäå ñòàëà ïðîÿâëÿòüñÿ êîâàðíàÿ ðæàâ÷èíà, êîòîðàÿ áîëüíî ãðûçëà åãî æåëåçíûå áîêà.  áàêå ñîëÿðêè áûëî åùå äîñòàòî÷íî, ÷òîá åõàòü êóäà-íèáóäü. Íî êîãî è êóäà âåçòè? Òðàêòîðó ñòàëî è ãðóñòíî, è îäèíîêî.
Íî äîæäè çàêîí÷èëèñü. Ñîëíöå âûñóøèëî âûñîêóþ òðàâó. Òðàêòîð çàâåëñÿ è, ñèëüíî òàðàõòÿ, ñóìåë âûåõàòü èç êàíàâû íà äîðîãó.
Âîêðóã áûë ëåñ. Äåðåâüÿ áûëè òàê âûñîêè, ÷òî ìàëåíüêèé Òðàêòîð åäâà âèäåë íàä ñîáîþ íåáî. Îí õîòåë áûëî åõàòü íàçàä, ê ëþäÿì, íî ðåøèë, ÷òî ñòàíåò ëèøíèì â áîëüøîì õîçÿéñòâå. È îí ïðîñòî ïîêàòèë âïåðåä ïî ëåñíîé äîðîæêå.
Âû, ðåáÿòà, êîíå÷íî æå, ïîìíèòå ñêàçêó «Òåðåìîê». Íàøëà  ìûøêà-íîðóøêà â ëåñó ðàçáèòûé ãîðøîê. ×åì íå òåðåì-òåðåìîê? È ñòàëà â í¸ì æèòü. À ïîòîì ê íåé â òåðåìîê ïîïðîñèëàñü æèòü ëÿãóøêà — êâàêóøêà, à çàòåì çàéêà – ïîáåãàé-êà. À çà íèìè â òåðåìîê íàïðîñèëèñü ëèñè÷êà — ñåñòðè÷êà è åå ïðèÿòåëü – âîë÷îê – ñåðûé áî÷åê. Âû æå ïîìíèòå, êàê ñòàë ïðîñèòüñÿ ê íèì â òåðåìîê è êîñîëàïûé ìåäâåäü. Òîëüêî êàê æå â ãîðøêå ìåäâåäü ïîìåñòèòñÿ? Îí ïûòàëñÿ âëåçòü, ñåë íà íåãî è ðàçäàâèë. È îñòàëèñü âñå çâåðóøêè áåç äîìà. È ðàçáåæàëèñü êòî êóäà.
Âîò áåæèò ïî äîðîæêå ìûøü è âèäèò, ïðÿìî íà íåå åäåò îãðîìíûé òðàêòîð. Èñïóãàëàñü ñåðàÿ ìûøêà è ïîñòîðîíèëàñü. À ìàëåíüêèé Òðàêòîð ëåãêî å¸ çàìåòèë.  È îñòàíîâèëñÿ. – Îé, êàêàÿ ìàëåíüêàÿ! Òû êòî?
-ß – Ìûøêà Íîðóøêà. À òû êòî?
-ß — Òðàêòîð. Ñâîáîäíûé äëÿ çàòåé. Òû êóäà áåæèøü? Õî÷åøü,  ÿ îòâåçó, êóäà òåáå íóæíî.
-Êàêîé òû áîëüøîé. – Ñêàçàëà Ìûøêà Íîðóøêà, îááåãàÿ òðàêòîð ñî âñåõ ñòîðîí. – Î, ó òåáÿ è äîìèê ñâîé åñòü.
-Ýòî ìîÿ òåëåæêà. Â íåé ëåæàò ñóõèå äðîâà.
-Òàê ýòî æå ÷óäåñíî! Ïóñòèøü ìåíÿ â íèõ ïîæèòü?
— Áåç ïðîáëåì! Çàëåçàé è æèâè. Áóäó òâîèì äîìèêîì íà êîëåñàõ.
Îáðàäîâàëàñü ìûøü. Âåäü ó íå¸ òåïåðü íå ïðîñòî íîðà, à öåëûé äîì íà êîëåñàõ!
Ñòàëà îáæèâàòü Ìûøêà Íîðóøêà ñâîé íîâûé äîì. Ñóõîé òðàâîé îíà îáòåðëà ðæàâ÷èíó ñ òðàêòîðà. Ïîäìåëà òåëåæêó, ñëîæèëà â íåé  øàëàøèêîì äðîâà è çàëåçëà âíóòðü. Â å¸ äîìèêå ñòàëî è òåïëî, è óþòíî.
À ìàëåíüêèé Òðàêòîð ïîåõàë ïî äîðîãå äàëüøå. Òåëåæêó íåìíîãî ïîêà÷èâàëî. È ìûøü çàäðåìàëà.
È âäðóã òðàêòîð ðåçêî îñòàíîâèëñÿ. Íà äîðîæêó âûïðûãíóëà çåë¸íàÿ ãëàçàñòàÿ ëÿãóøêà.
-Îé, òû êòî? – Ñïðîñèë ìàëåíüêèé Òðàêòîð.
-Äà ýòî æå Ëÿãóøêà Êâàêóøêà! – Çàêðè÷àëà ìûøü, âûñóíóâøèñü  èç òåëåæêè.
-Êâà! Êàêîé ñþðïðèç! Ìûøêà, ó òåáÿ ïðåêðàñíûé äîìèê íà êîëåñàõ! Êàê æå òåáå ïîâåçëî. À ìîæåò, òû ïóñòèøü ìåíÿ ê ñåáå æèòü? Áóäåì îïÿòü âìåñòå çà õîçÿéñòâîì ñëåäèòü.
-Äà óæ ñ òîáîé âåñåëåå! Êàê, ìàëåíüêèé Òðàêòîð, ñîãëàñåí òû âçÿòü êîìïàíüîíêó â ñâî¸ õîçÿéñòâî?
Ñòàëî ìàëåíüêîìó Òðàêòîðó ïðèÿòíî, ÷òî åãî íàçûâàþò «õîçÿéñòâîì». È îí ðàçðåøèë ëÿãóøêå çàïðûãíóòü â ñâîþ òåëåæêó.
Ëÿãóøêà Êâàêóøêà âûìûëà ôàðû òðàêòîðà, ÷òîá îí ãëÿäåë âåñåëåå. Âäâîåì ñ ìûøüþ îíè ðàñøèðèëè øàëàø èç äðîâ â òåëåæêå. Óñòðîèëè ñåáå ëåæàíêè. À òðàêòîð ñíîâà îòïðàâèëñÿ â ïóòü ïî ëåñíîé äîðîæêå. Ïîâåç «õîçÿéñòâî» íà êîëåñàõ äàëüøå.
Íî âñêîðå ñíîâà îñòàíîâèëñÿ. Íàâñòðå÷ó åìó íåîæèäàííî âûñêî÷èë çàÿö. – Âîò ýòî äà! Öåëûé äîì íà êîë¸ñàõ!
— ß — òðàêòîð. — Ñêàçàë ìàëåíüêèé Òðàêòîð. — À òû êòî?
-Òàê ýòî æ Çàéêà Ïîáåãàé-êà! – Çàêðè÷àëè ñ òåëåæêè ëÿãóøêà è ìûøü.  — Ñêîðî äîæäü,  ïîëåçàé ê íàì â òåëåæêó, Çàéêà. Çäåñü òåïëî è ñóõî.
— À ýòîò áîëüøîé Òðàêòîð, îí ñîãëàñèòñÿ âçÿòü ìåíÿ ñ ñîáîé?
Ïîíðàâèëîñü  ìàëåíüêîìó Òðàêòîðó, ÷òî åãî íàçâàëè áîëüøèì. È îí ñîãëàñèëñÿ âçÿòü Çàéêó Ïîáåãàé-êó â òåëåæêó.
Çàÿö  î÷èñòèë êîëåñà òðàêòîðó îò ãðÿçè, ÷òîá êàòèëîñü ëåã÷å. Ïîòîì íàáðàë åùå ñóõèõ äðîâ â ëåñó, è âòðîåì ñ ëÿãóøêîé è ìûøêîé ñëîæèëè îíè íà òåëåæêå îïðÿòíûé äîìèê. È óñòðîèëèñü â íåì. Ëÿãóøêà è ìûøü îòäûõàþò, à Çàéêà èì ïåñíè ïîåò. Âåñåëî ñòàëî êàòèòü Òðàêòîðó ïî äîðîãå.
 È âäðó㠖 áàö! – îí ñíîâà îñòàíîâèëñÿ. Âûñóíóëèñü çâåðè èç îêîøåê äîìèêà. – Îé, òàê ýòî æ Ëèñè÷êà. Ñåñòðè÷êà, ïî÷åìó òû ïëà÷åøü?
Õèòðàÿ ëèñà óæå èçäàëè çàìåòèëà è òðàêòîð, è åãî ÷óäåñíóþ òåëåæêó — äîìèê íà êîëåñàõ. Îíà çíàëà, ÷òî îñåíüþ ÷àñòû äîæäè, à åé ñòðàøíî õîòåëîñü  ñíîâà î÷óòèòüñÿ â òåïëå è óþòå. – Õîðîøî âàì òàì. Ó âàñ òàêîé òåïëûé  äîì.  – Îíà îáåæàëà òðàêòîð êðóãîì. Çàãëÿíóëà â åãî ïðîñòîðíóþ òåëåãó. È ðåøèëà õèòðî íàïðîñèòüñÿ ïîæèòü â íåé. 
– Îé, — ñêàçàëà îíà, — à ïî÷åìó æå âàø äîì òàêîé ðæàâûé?  À ÿ ìîãëà áû …ïîêðàñèòü åãî.
Ïîíðàâèëîñü ìàëåíüêîìó Òðàêòîðó, ÷òî î íåì õîòÿò ïîçàáîòèòüñÿ. È îí ñîãëàñèëñÿ ïóñòèòü â òåëåæêó åùå è Ëèñè÷êó Ñåñòðè÷êó.
Òà ñáåãàëà äî äåðåâíè ê çíàêîìîìó ñòîðîæåâîìó ïñó è ïðèòàùèëà áàíêó êðàñêè. Çàÿö è ìûøü ñäåëàëè èç êîðû êèñòî÷êè, è Ëèñè÷êà Ñåñòðè÷êà ïîêðàñèëà òðàêòîð è åãî òåëåæêó â çàìå÷àòåëüíûé çåëåíûé öâåò. Ïîòîì îíè ïîñòàâèëè íà ñâîé äîìèê âûñîêóþ êðûøó, à âíóòðè  ñëîæèëè êàìåííóþ ïå÷êó, êîòîðóþ îáîãðåâàë  òðàêòîð.  È âñå çàìå÷àòåëüíî óñòðîèëèñü: ìûøü – â äðîâàõ, çàÿö — ïîä êðûøåé, ëÿãóøêà  — â êàäêå ó äâåðè, à ëèñà  — ó òåïëîé ïå÷êè. Îíà áûëà ìàñòåðèöà êàëà÷è ïå÷ü.
È òðàêòîðó ñòàëî âåñåëåé. Âåäü îí ñíîâà ñòàë êàê íîâåíüêèé. Íîâåíüêèé, çåëåíåíüêèé!
Åäóò îíè, åäóò è âäðóã ñíîâà òðàêòîð îñòàíîâèëñÿ. – Îé, à òû êòî? – Ñïðàøèâàåò ìàëåíüêèé Òðàêòîð ó ñåðäèòîãî çâåðÿ â ñåðîé øêóðå.
Ýòî áûë âîëê. Îí ïðîñòóäèëñÿ. Ñîâñåì îñèï. Ðû÷àë õðèïëî, ïîýòîìó çâåðè â òåëåãå ïðèòèõëè è íå âûñîâûâàëèñü. – ß – ñòàðûé âîëê.  Íî ÿ íå çëîé. Ê òîìó æå ÿ ïðîñòóæåí. Âîëê ïîêàøëÿë. – À åñëè òû âîçüìåøü ìåíÿ ê ñåáå â òåïëî, ÿ ïîìîãó îòñòðîèòü äëÿ òåáÿ çèìíèé øàëàø. ß âèäåë òàêèå ó ëþäåé. Òåáå â äîæäü òàì áóäåò íå ñûðî, à ìíå ñ òîáîé – íå õîëîäíî.
Óñëûøàëà Ëèñè÷êà Ñåñòðè÷êà çíàêîìûé áàñîê, äà è âûñóíóëà ìîðäî÷êó èç äîìèêà. – Îé, áðàòåö Ñåðûé áîê! Äà êàêîé æå òû ìîêðûé. Çàëåçàé ñþäà, ê íàì. Ó ïå÷è ñîãðååøüñÿ.
Âñå çâåðè â äîìèêå íà êîëåñàõ ñòàëè ïðîñèòü ìàëåíüêèé Òðàêòîð, âçÿòü âîëêà  ñ ñîáîé. Îíè íàïåðåáîé õâàëèëè åãî, êàê óìåëîãî ëîâöà ðûáû è ñîáèðàòåëÿ ÿãîä.
Ïîäóìàë òðàêòîð, ïîäóìàë, äà è âçÿë âîëêà â ñâîþ òåëåæêó.
Âîò ñòàëè îíè âìåñòå ðàçúåçæàòü ïî ëåñó. Ãäå íàéäóò ãðèáíûå ìåñòà, ãäå ÿãîäíûå, îñòàíîâÿòñÿ. Ìûøü ç¸ðíà ñîáèðàåò, ëÿãóøêà – âîäó. Çàÿö óõàæèâàåò çà òðàêòîðîì, à ëèñà – çà äîìîì. Âîëê æå äåéñòâèòåëüíî îêàçàëñÿ óìåëûì ðûáàêîì è ÿãîäíèêîì. Ëèñè÷êà Ñåñòðè÷êà äåëàëà èç íèõ êëàññíûå ïèðîæêè â ñâîåé ïå÷è.
È âîò îäíàæäû, óæå ãëóáîêîé îñåíüþ, âûøåë ê íèì íà äîðîãó ìåäâåäü. Òîò ñàìûé – Êîñîëàïûé, êîòîðûé áûë òàê íåóêëþæ, ÷òî èõ òåðåì-òåðåìîê ðàçäàâèë.
Ìåäâåäü êàê óâèäåë äîìèê íà êîëåñàõ, òàê ñðàçó ñåë íà äîðîãå ïåðåä ìàëåíüêèì Òðàêòîðîì è, ìàõàÿ ëàïàìè,  ïðîòÿæíî çàðåâåë: «À ÿ âñ¸ òîëüêî ìå÷òàþ î äîìå! Êàê æå ÿ õî÷ó òàêîãî æå òåïëîãî ìåñòå÷êà. Ñêîðî çèìà, ïîéä¸ò ñíåã, çàâîåò âüþãà. Ãäå ÿ áóäó ñïàòü? Òåïëûå áåðëîãè óæå âñå ìåäâåäèöàìè ñ ìåäâåæàòêàìè çàíÿòû. À ÿ îäèí. È ìíå íåëåãêî-î-î-î».
-Íó, íó, Ìèøà, — ñêàçàëà Ëÿãóøêà Êâàêóøêà, — íå ðåâè, òû æå áîëüøîé. Íî ïîñìîòðè, ó íàñ òóò óæå íåò ñâîáîäíîãî ìåñòà. À âåäü òû õî÷åøü, ÷òîáû òåáå áûëî óäîáíî ðàçâàëèòüñÿ è ñïàòü. Òû î÷åíü áîëüøîé äëÿ íàøåãî äîìèêà, Êîñîëàïûé. Òåáå, íàâåðíîå, íóæíà îòäåëüíàÿ òåëåæêà.
Òðàêòîð âçäîõíóë è ñêàçàë: «Äà, åñëè áû ó ìåíÿ áûëà âòîðàÿ òåëåãà èëè ìàëåíüêèé ïðèöå.
Óñëûøàâ, ÷òî åìó íå îòêàçûâàþò,  Ìèøà Êîñîëàïûé î÷åíü îáðàäîâàëñÿ. Îí äàæå ñòàíöåâàë ïåðåä ìàëåíüêèì Òðàêòîðîì.  – À ýòî ÿ êàê ðàç ìîãó! À ýòî ìíå êàê ðàç ïîä ñèëó!»
Ðàçâåðíóëñÿ ìèøêà è óáåæàë â ñòîðîíó îò äîðîãè.
Óäèâèëèñü çâåðè â äîìèêå. Óäèâèëñÿ è ìàëåíüêèé Òðàêòîð. Íî, ïîäóìàâ,  íà âñÿêèé ñëó÷àé, ïîïðîñèë ñâîèõ äîìî÷àäöåâ ïîäãîòîâèòüñÿ. Âåðåâêó ñâèòü.
Çàÿö ïåíüêè íàäðàë ñ ëèï, ëÿãóøêà è ìûøü ñïåëè èç íå¸ êðåïêóþ âåðåâêó. Ëèñè÷êà Ñåñòðè÷êà ñ âîëêîì ñìîëû çàâàðèëè è óêðåïèëè åþ âåðåâêó. Ñòîÿò è æäóò, ÷òî ìåäâåäü ïðèäóìàåò.
È âîò âäðóã ñëûøàò, êóñòû òðåùàò, ñòðàøíûé òîïîò ïðèáëèæàåòñÿ. Ýòî ìåäâåäü íàïðîëîì áåæèò, çà ñîáîé ñòàðóþ òåëåãó òàùèò. Â íåé âåäðî ïîçâÿêèâàåò è ÷òî-òî ãðîìêî ïåðåêàòûâàåòñÿ òóäà-ñþäà.
-Âîò! – Ðàäîñòíî óêàçàë íà òåëåãó ìèøêà. –  çàáðîøåííîì äîìå íàøåë.
Ëèñà ïðèíþõàëàñü ê òåëåæêå. – Çà îñëèêîì ýòà òåëåæêà åçäèëà. Ìóêó è ìîëîêî âîçèëà.
Âîëê ïðèíþõàëñÿ ê âåäðó ñ ìóòíîé æèæåé. – À ýòî ñîëÿðêà – åäà äëÿ òðàêòîðà.
Çàÿö ïðèïîäíÿëñÿ íà çàäíèå ëàïû è òîæå ê òåëåæêå ïðèíþõàëñÿ. – Îé, äà â íåé æå åùå ìîðêîâêà! Óðà! Çíà÷èò, ó íàñ ñåãîäíÿ ìîðêîâíûå  ïèðîæêè áóäóò!
Ìàëåíüêèé Òðàêòîð íàõìóðèëñÿ. – Îòêóäà ýòî ó òåáÿ, ìåäâåäü? Øêîäíèêîâ ìû â êîìïàíèþ íå áåð¸ì.
-Äà ÷òî âû! – Çàìàõàë ëàïàìè, ìåäâåäü. – Ýòî ÿ èç çàáðîøåííûõ äîìîâ íàáðàë. Òàì óæå äàâíî íèêòî íå æèâåò. Äàæå ñîáàêè ðàçáåæàëèñü. À íà îãîðîäàõ è â ñàðàÿõ ìíîãî âñÿêîãî äîáðà îñòàëîñü. ß òàì êîðìëþñü èíîãäà. 
Ìàëåíüêèé Òðàêòîð îãëÿäåë òåëåæêó äëÿ îñëèêà. – Ëåãêàÿ ïîâîçêà. Åñëè å¸ âåðåâêîé ê íàøåé òåëåæêå ïðèâÿçàòü, îíà ìîæåò ñîéòè çà ïðèöåï.
-Óðà! – Çàêðè÷àëè çâåðè è ïðèíÿëèñü çà ðàáîòó. Ñòàëè Ìèøå äîìèê ñòðîèòü â ïðèöåïå.
Ìàëåíüêîìó Òðàêòîðó ñòàëî òÿæåëåå åçäèòü ïî ëåñíûì äîðîãàì. Íî íå áðîñàòü æå Êîñîëàïîãî â áåäå. Òàê äî çèìû îíè è ïðîêàòàëèñü â ïîèñêàõ ïðèïàñîâ. Çâåðè íàêóïàëèñü, íàâàëÿëèñü â òðàâå, ïîäêîïèëè æèðêó. À åù¸ íàñóøèëè ÿãîä, ãðèáîâ è ðûáû íà çèìó.
À ïîòîì îíè âìåñòå ñìàñòåðèëè øàëàø äëÿ ìàëåíüêîãî Òðàêòîðà è òåïåðü ñïîêîéíî çèìîâàëè  çèìó. Çâåðè  ïîìåëü÷å ñïàëè â äîìèêå íà êîëåñàõ, à ìåäâåäü  — ïîä ñóøíÿêîì â ïðèöåïå. Êàæäûé âèäåë ñâîé ñîí. Ìûøêå Íîðóøêå  âñ¸ êàçàëîñü, ÷òî îíà áåæèò ïî êóêóðóçíîìó ïîëþ; ëÿãóøêà âî ñíå ïëàâàëà â áîëîòöå; çàéöó ñíèëîñü ìîðå ìîðêîâè; Ëèñè÷êå Ñåñòðè÷êå – å¸ ïèðîæêè. À áðàòåö Âîë÷îê Ñåðûé áî÷îê ÷àñòî âîðî÷àëñÿ è âûëåçàë èç äîìèêà. Âñ¸ äëÿ òîãî, ÷òîá ñ óäîâîëüñòâèåì ïðîáåæàòüñÿ ïî ÷èñòîìó ñíåãó, ïîëþáîâàòüñÿ ÿðêèìè çâåçäàìè.  Ìåäâåäü òîæå âîðî÷àëñÿ âî ñíå. Íî ïðèöåï òèõî ïîñêðèïûâàë, ïîêà÷èâàëñÿ, êàê ëþëüêà, è ìèøêà ñíîâà çàñûïàë, îáñàñûâàÿ ñâîþ ëàïó. Ìàëåíüêèé Òðàêòîð òèõî äðåìàë. Îí áûë î÷åíü ñ÷àñòëèâ. Âåäü ñ íèì áûëè åãî äðóçüÿ è åãî áîëüøîå õîçÿéñòâî.

Ïåðìü 04.02.2021

Казки про машини зараз не менш цікаві дітям, ніж про тварин або казкових героїв, фей і чаклунів. Все тому, що машини стали нашими супутниками, як колись постійними сусідами наших предків були тварини і містичні історії про те, що пояснити за відсутності науки люди не могли.

Що таке казка?

Хоча сучасні казки трохи відрізняються від народних, стародавніх, основні риси класичного жанру зберігаються. Так що ж таке казка?

Її назва походить від давньоруського слова «» сказ «», тобто оповідання, розмова. Це фольклорний жанр усної оповіді про вигадані, фантастичні події і персонажів. Особливість цього жанру в тому, що казка закінчується щасливо, конфлікт між добрими і негативними героями вирішується на користь перших. Тобто, кажучи простіше, добро перемагає зло. Крім цього, звірі і рослини, предмети і природні явища в таких творах можуть діяти і розмовляти, як люди.

Кращі казки для дітей не тільки розважають, а й вчать добру і справедливості, поважати старших, чужу працю і турботу, не ображати слабких і тварин. Аргументується це тим, що відступив від цих норм буде покараний, адже зло завжди карається. У цих невеликих оповіданнях закладена поезія народного слова, його мудрість і життєві моральні уроки.

Які бувають казки?

Як ми вже говорили вище, народні казки називають ще фольклорними. Є другий вид цього дивовижного жанру — авторські, або літературні.

Сучасні казки не так вже й сильно відрізняються від фольклорних. Ці дивовижні твори сьогодні всього лише збагатилися персонажами, відповідно, і видами.

Фольклорні ж розповіді раніше ділилися всього лише на три категорії:

  • про тварин;
  • чарівні;

Зараз до жанрів цих творів додалися казки про машини. Вони обумовлені тим, що автомобілі стали нашими постійними супутниками. Ми бачимо їх на вулиці і в кіно, на річці, на дачі і навіть у лісі. Умовно їх можна поділити на такі типи:

  • про звичайні машинки;
  • про трансформерів;
  • про спеціалізовані транспортні засоби (згадаймо мультики про машини, наприклад «» Чак-вантажівок «», «» Пригоди паровозиків «» або мультфільм про автобусик Тайо).

Навіщо дітям розповідати казки на ніч

Повернемося знову в стародавні століття, де казки десятиліттями зберігалися, як сімейні коштовності, передаючись з вуст в уста від прабабусі до бабусі і по сімейному колу далі. Якби вони не були цінністю, дожили б такі розповіді до наших днів? Ні, вони б просто не збереглися. Зараз фольклорні жанри витісняються авторськими. У цьому немає нічого поганого, якщо не зловживати.

Отже, почнемо з традиційного «» жила-була «».

Жила-була собі пожежна машинка. Вона їздила з пожежною командою містом і чекала виклику по рації свого водія. Якщо сигнал надходив, машинка раділа, адже їй належало загасити справжню пожежу! Але ось біда, на щастя для міста, пожежі відбувалися дуже рідко. Часто машинці доводилося гасити ганчірку на кухні у недбайливої господині або ящик з непотрібними папірцями у дворі, який підпалювали дітки. І ось машинка на виклики стала їздити повільніше і, що найгірше, стала лінуватися набирати воду з великої річки за містом. Відбувалося це так: машинка приїжджала на річку, вмикала спеціальний насос, і він набирав воду у відсіки. Щоб наповнити ємності повністю, потрібно було багато часу, і машинці стало нудно набирати воду. Вона стала хитрувати і, набравши один з відсіків, вимикала насос.

На цьому казка про пожежну машину могла б і закінчиться, якщо б не сталася в місті справжня пожежа. Загорівся великий-великий будинок. Туди кинулися всі пожежні автомобілі. Полетіла на виклик і наша машинка. Вона примчала першою і сміливо кинулася гасити пожежу. Вогонь майже вже здався, але раптом шланг машинки повис, як ганчірочка, і з нього не витекло більше ні краплі води. Машинка схитрила і наповнила тільки один відсік. На щастя, інші автомобілі наспіли вчасно і загасили пожежу. А наша машинка сумна поїхала додому, в свій гараж. Якби вона не лінувалася набирати воду, то перемогла б вогонь сама і стала машинкою-героїнею.

Казка про трактор

Жив якось на далекій фермі трактор. Щодня він перевозив вантажі. З ферми трактор виїжджав з повним причепом картоплі або пшениці, а повертався з кормами для корів і курей, покупками господаря і паливом для себе.

Часто втомлений водій засипав на зворотному шляху, а трактор сам повільно їхав знайомою дорогою. Він завжди привозив свій вантаж в цілості і збереження.

Одного разу наш герой так само повільно повертався додому. У баку хлюпалося паливо, в причепі лежав соковитий корм для корів. Раптом у лісі трактор побачив світ. Інтерес змусив його згорнути з дороги і подивитися, що ж там. Під ‘їхавши ближче, трактор побачив величезний трейлер, що перевозить тварин. Він самотньо стояв на галявині, а в його причепі жалобно мичали корови.

— Що трапилось у тебе? — запитав трактор.

— У темряві я з ‘їхав з дороги, — сумно відповів йому трейлер. — А поки блукав лісом, витратив все своє паливо. Тепер я не можу доїхати додому, а мої корови зголодніли і просять їсти.

Трактору стало шкода і трейлер, і корів, але він не знав, як допомогти. Господар завжди наказав доставляти йому вантаж в цілості і збереження.

— Слухай, трактор, у тебе ж є паливо і їжа для моїх корів? Поділися зі мною, так я зможу виїхати з лісу! — попросив раптом трейлер.

Наша казка про трактор могла б закінчитися сумно, якби головний герой не був добрим і співчуваючим. Він зітхнув і дав корм коровам, а з трейлером поділився паливом. Додому вони поїхали вже вдвох. І раптом, коли до ферми залишалося зовсім небагато, трактор відчув, як щось укололо його колесо. Він зупинився і при світлі своїх фар побачив, що наїхав на цвях, і з його колеса з шипінням виходить повітря. Тут наш герой зовсім вже зневірився, не знаючи, як бути. Але він забув, що поруч з ним їде новий друг — трейлер. Адже у нього кілька пар коліс. Побачивши, що товариш у біді, трейлер зняв одне і віддав трактору. Так вони і дісталися разом до ферми.

Вислухавши історію трактора і трейлера, господарі похвалили їх, сказавши, що вони обидва вчинили правильно. У дорозі завжди потрібно допомагати іншим, адже невідомо, коли допомога може знадобитися тобі.

Про гонщика-хвастунишку.

Починається казка про гоночну машину історією про великий гараж, де жили автомобілі. Тут було затишно, але іноді старші машинки занадто вже хвалилися своїми перемогами, і новачкам було не по собі від цього хвастощів. Адже вони тільки прибули в цей гараж і в справжніх гонках не брали участь.

Серед новачків-гонщиків був один, що любить хвалитися більше за інших. Він із задоволенням розповідав, як переміг у сотні гонок. Скрізь, куди б він не їхав, він завжди — перший переможець. Машинки-новачки соромилися розпитувати його і тихенько слухали розповіді.

Одного разу один хоробрий новачок запитав хвастуна про те, чому він так багато часу проводить у гаражі, а не на гонках. А той гордо відповів, що тут він набирається сил перед дуже важливим ралі, де обов ‘язково переможе. Послухали наші герої казки на ніч про машини від своїх мам і лягли спати.

Ось настав день великого ралі. Всі машинки кинулися туди, навіть малюків-новачків покликали. Почалися перегони, а новачки все видивлялися серед учасників свого знайомого, який повинен стати переможцем. Але його все не було. Тому, коли до автомобілів під ‘їхала провідна машина, вони не втрималися і запитали про їхнього знайомого переможця. Яке ж було здивування, коли та посміхнулася і сказала:

— А, ви про цього хвастунця? Так він не бере участі в ралі взагалі!

— Здивувалися машинки. — Адже він розповідав нам, що завжди перемагає!

Тоді ведуча гірко зітхнула і розповіла новачкам історію. Виявляється, хвастунець взагалі ніколи не брав участі в гонках. Все тому, що він дуже боявся. А щоб виглядати солідніше в очах малюків, він перед ними хвалився.

Здивовані і засмучені машинки поїхали додому. Вони отримали сьогодні два хороших уроки. Перший — ніколи не хваліться, а другий — не довіряй уявним успіхам хвастунійок. Іноді їхні розповіді — просто вимисел і фантазії.

Казка про машинку з червоним кузовом

У великому-великому магазині іграшок жили собі автомобілі. І була серед них червона машинка. Вона була така яскрава, що шалено пишалася своєю красою і незвичайністю. Всі її розмови з друзями зводилися до слів: «А подивіться-но, яка я красива. Я червона, як мак, сяю, ніби сонце «. Інші спочатку не звертали уваги на таке хвастощі, але червона машинка хвалилася все більше і більше.

Набридло це іншим, перестали вони її до себе кликати. На цьому казка про червону машину могла б і закінчитися, але раптом прилетіла звістка, що прийде в магазин вибирати собі іграшку дуже важливий покупець — маленький син господаря. Стали іграшки його чекати та прихорошуватися. І ось прийшов хлопчик. Він довго-довго дивився на машинки і все не міг вибрати. Став його тато йому допомагати, каже:

— Ось, дивись, яка красива червона машинка. Бери її!

Але хлопчик був дуже серйозним і не по роках розумним.

— Не все те, що червоне — гарне! — сказав він і вибрав маленький сріблястий автомобіль.

Соромно стало червоній машині за її хвастощі. Стала вона чекати свого покупця і ніколи більше не хвалилася своїм яскравим кузовом.

Як робочі машинки місцями мінялися

Жили в одному гаражі три автомобілі: бульдозер, кран і вантажівок. Казка про робочі машини розповість нам, як легко працювалося друзям разом, поки вони не посварилися.

Автомобілі працювали на будівництві неподалік і виїжджали з гаража завжди разом. Бульдозер рівняв землю для майбутньої забудови, кран піднімав важкі камені, а вантажівка все це відвозила на спеціальне звалище. Працювали машинки так вже давно. День їх починався рано вранці, а закінчувався, коли вже сідало сонце. Робота їх була завжди злагодженою, всі виконували свої завдання акуратно і вчасно. Казки про машини зазвичай розповідають про пригоди, наша ж повідає про дружбу і обов ‘язки.

Одного разу вантажівка дуже втомилася і почала скаржитися, як же важко їй возити важке каміння і сипучу землю. Плакався він, що у нього все вже болить, а причіп від вантажів зовсім погнувся. Почув скарги вантажівка господар і сказав:

— Ти думаєш, тільки у тебе робота така складна? А подивися на кран, які камені він піднімає своєю тонкою «рукою»! Чи ти, може, думаєш, що легко бульдозеру? Адже він працює з ранку до ночі без відпочинку, розчищаючи і рівняючи землю, піднімаючи з глибини каміння розміром більше нього самого!

Але вантажівка все скаржилася, що їй важче інших. Розсердився господар і покликав бульдозер і кран. Але коли зайшла розмова про труднощі, виявилося, що і цим хлопцям праця один одного здається легшою свого власного. Кран скаржився, що он вантажівок катається, відпочиває і місця нові бачить, він же все на одному місці стоїть. А бульдозер, як виявилося, мріє хоч раз на сонечко подивитися, а не на землю та на каміння. Зітхнув господар гірко і сказав своїм робочим машинкам:

— Служили ви мені вірою і правдою довго-довго. Кожен з вас свою роботу справно та швидко виконував. Але якщо ви почали думати, що чужа праця легша за вашу, то візьміть і поміняйтеся. Подивимося, як ви попрацюєте на чужому місці, чужі обов ‘язки виконуючи. А машинки зраділи і помчали на будівництво.

Як робочі машинки місцями мінялися. Продовження

Вантажівка стала на місце бульдозера, кран почав вантажі відвозити, а бульдозер почав каміння піднімати. Спочатку друзі були задоволені такими змінами, але як дійшла справа до роботи…

Рівняв-рівняв вантажівку землю, та тільки втоптав її колесами ще більше. А як наскочив на камінь, так взагалі зупинився і ні назад, ні вперед не зрушиться. Бульдозер спочатку сонечко радий був, але як початок до полудня припікати, очі-фари зліпити і кабіну нагрівати, радості менше стало. А тут ще вантажівка застрягла, довелося допомогти йому камінь великий з землі дістати. Дістати-то вони дістали, тільки кран тепер замість вантажівки занурити собі сам його не може. І так, і сяк намагалися друзі йому допомогти, з великими труднощами завантажили камінь, щоб на звалище вивіз.

Як став бідний кран булижник везти, так важко йому було! Камінь все норовить зіскочити та з гори вкотитися, колеса гнуться, шия довга в дротах плутається. Ледве доїхав до половини дороги, а далі вже не зміг, там камінь і кинув, а потім бігом назад, на будівництво. А там робота стоїть. Друзі його сумні, перепачкані і втомлені зустрічають. Тут і господар навідався. Запитує, як машинки сьогодні потрудилися. Першим кран заговорив:

— Так, — каже, — помаявся, що сил немає ніяких. Ніби тиждень без відпочинку працював. Не хочу більше так!

А тут і вантажівок підтримав його:

— Ох, і важка біля бульдозера робота. Мої вантажі возити і то легше!

А бульдозер взагалі промовчав. Йому так сонце кабіну напекло, що він і говорити не міг, бідний. Повернулися машинки в ангар свій ночувати. Ледве сил вистачило додому доїхати, відразу лягли спати, навіть улюблені свої мультики про машини дивитися не захотіли. Зрозуміли вони, що те, що ти вмієш і можеш робити, — найлегша робота. А праця будь-яка складна, на те вона і праця.

Насамкінець

Існує багато казок, історій і розповідей для дітей. Їхні герої всі різні, але кожен по-своєму любимо дітьми і дорослими.

Казки про машини для дітей — хороший спосіб відвернути дитину, розвеселити її, зайняти або укласти спати. Так вже склалося, що наші предки росли в оточенні лісів і тварин, а сучасні діти ростуть в оточенні техніки і автомобілів.

Абсолютно неправдивою є думка, що історії про машинки цікаві тільки хлопчикам. Дівчата з не меншим полюванням слухають їх. Тому розповідайте своїм дітям більше казок. Народні оповідання — поза конкуренцією, вони сповнені, повчальні, поетичні. На них виросло не одне покоління, їх знали ще наші прапрабабусі. Але якщо чарівна казка про машину стає коханою, не варто відмовляти дитині в задоволенні послухати її. А головне у вихованні — проводьте більше часу зі своїми малюками!

  • Сказка про маленького динозаврика слушать
  • Сказка про маленького зайчика
  • Сказка про лялю на ночь
  • Сказка про маленького динозавра
  • Сказка про малахитовую шкатулку